Аналізуючи 2.5 роки тому інформацію, на що саме використовуються «благодійні» кошти в закладах мого міста, я був дуже здивований. Крім перевірки лічильників, вогнегасників та інших витрат, в переліках звітів «батьківських комітетів» фігурували миючі та дезінфікуючі засоби. На жаль, в кошторисах закладів тоді ці витрати не були враховані взагалі.

Після порушення цього питання на рівні міста (петиція до міської ради), його намагалися вирішити. Виділили кошти, а управління і районні відділи освіти міста проводили закупівлі та розподіляли засоби закладами. Та на жаль, залишилось відкритим головне питання: а скільки ж дійсно потрібно для конкретного закладу?

На перший погляд все легко - запитайте у керівників закладів і потому. Але насправді всі керівники називали різну кількість необхідних засобів та різні алгоритми їх застосування. Тож виникла необхідність систематизувати це питання та створити зрозумілі алгоритми обрахунку миючих та дезінфікуючих засобів.

Управління освіти створило робочу групу з вивчення цього питання і ось-ось (а можливо і вже) затвердить норми та алгоритми розрахунків миючих та дезінфікуючих засобів.

Впевнений, що більшості адміністрацій закладів та батькам країни ця інформація стане в пригоді, тож трохи детальніше про самі розрахунки:

Для розрахунків засобів необхідно знати площу, що прибирається, періодичність та норми витрат. Ідея розрахунків у тому, що для прибирання підлоги або миття посуду потрібно враховувати не грами на м² а літри необхідного розчину. Наприклад для миття 100 м² підлоги необхідно 25 (50) літрів води ( Наказ 25.12.2013  № 603 ). Знаючи періодичність (ДСанПіН 5.5.2.008-01) прибирання та необхідну кількість грамів миючого засобу (Постанова КМУ від 20 серпня 2008 р. № 717 ), можна обрахувати необхідну рекомендаційну норму.  При цьому, обрахувавши загальну кількість літрів миючого засобу та прописавши  тендерну документацію з урахуванням мінімально необхідної кількості грамів (наприклад, 5 г) засобу для отримання 1 літру розчину потрібної концентрації, можна обрахувати реальну потребу миючих засобів закладу на рік. Трохи детальніше в презентації за посиланням.

Враховуючи реальні показники та необхідність економії бюджетних коштів, деякі норми кількості води для миття були зменшені..

Кількість необхідного миючого розчину для миття посуду вираховувалася шляхом сумування необхідної кількості розчину та переведення розрахунків в грами на одного учня.

Кількість прального порошку розраховувалася шляхом сумування всієї кількості випраної білизни в садках за 10 місяців та розрахування середньої норми білизни на одну дитину.

В деяких випадках періодичність прибирання в школах  прямо не прописана в нормативних документах. Тож іде прив’язка до Санітарного регламенту ДНЗ. Наприклад, якщо в садках генеральне прибирання з миючими засобами проводиться 1 раз в тиждень, то логічно, що і в школах немає підстав прибирати з миючими частіше.

Кількість рідкого мила на одну дитину (працівника) бралось суб’єктивно, тож закладам пропонується надати свої аргументовані пропозиції щодо збільшення або зменшення цих норм.

Ціна засобів (для розрахунку необхідної кількості коштів) розраховувалась шляхом усереднення цін по закупівлям засобів в 7 районних відділах освіти міста.

Розрахункові таблиці.

Приклади розрахунків реальних закладів.  

Пояснювальна записка щодо розрахунків миючих та дезінфікуючих (ЗОШ).

Пояснювальна записка щодо розрахунків миючих та дезінфікуючих  (ДНЗ)

Звичайно, ці норми є рекомендованими, але затвердивши їх наказом, збільшивши або зменшивши, ви створюєте мінімальні умови забезпечення закладів та можете планувати цю статтю витрат. Заклади освіти стануть незалежними лише в разі повного фінансового забезпечення всіх необхідних витрат. Тож ще є над чим працювати).

Досвід взаємодії з Управлінням освіти міста та іншими організаціями з розрахунку норм миючих та дезінфікуючих є показовим з точки зору конструктивної роботи. У мене особисто ще досить багато питань до керівництва Управління щодо інших напрямків, але в цьому випадку ми дійшли згоди. Тож сподіваюсь, що ці норми будуть не лише затверджені, але й профінансовані.

Іншого шляху просто немає.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Анафілаксія

#Анафілаксія – це тяжка, загрозлива для життя алергічна реакція, яка дуже швидко починається, супроводжується порушенням дихання та кровообігу, ураженням шкіри та слизових оболонок.

Анафілаксію спричиняє підвищена чутливість організму людини та деяких тварин на повторне надходження чужорідних речовин, здебільшого білкової природи, що діють як антигени.

Це явище відкрив французький фізіолог Шарль Робер Ріше, вивчаючи отруйні властивості морських тварин. У 2013 р. за роботу, присвячену анафілаксії, йому було присуджено Нобелівську премію з фізіології та медицини. Вчений розробив специфічні діагностичні проби для виявлення реакцій гіперчутливості.

Патогенез пов’язаний із виділенням у тканинах у відповідь на надходження антигену високомолекулярних сполук, таких як гістамін – медіатор запалення, переміщенням рідини з капілярів у навколишні тканини, що супроводжується гіпоксією. Крайнім ступенем анафілаксії є #анафілактичний_шок. Основними тригерами або пусковим механізмом анафілаксії є харчові продукти, лікарські засоби, отрута перетинчастокрилих комах. У 20% тригер ідентифікувати неможливо.

Симптомами анафілаксії можуть бути:

• непритомність, різке зниження кров’яного тиску, аритмія, біль у грудній клітці;
• свербіж губ, язика та піднебіння, проблеми з ковтанням, мовленням;
• набряк губ, язика, ротоглотки, гортані, бронхоспазм, кашель, хрипи, обструкція або перекриття верхніх дихальних шляхів;
• закладеність носа, риніт,
• почервоніння очей, сльозотеча;
• біль у животі, посилена перистальтика, нудота, блювання, діарея;
• дифузне почервоніння та набряк шкіри, тканин орбіти ока;
• кропив’янка, свербіж.

У пацієнтів з анафілаксією слід негайно оцінити прохідність дихальних шляхів, функцію дихання, кровообігу, викликати швидку допомогу за номером 103, по можливості видалити дію тригеру. В основі лікування – повернення рідини з міжклітинного простору в судинне русло.

Швидке розпізнавання анафілаксії, своєчасне надання допомоги забезпечують протишоковий ефект. Зменшення набряків сприяє покращенню мікроциркуляції та кровопостачання тканин, нормалізації водно-електролітного балансу.

Детальніше про анафілаксію за посиланням: https://kcphc.kyiv.ua/ua/informatsiini-matrialy/anafilaksiya

Вакцинація проти COVID-19 протипоказана тим, в кого:

• є алергічні реакції на будь-який з компонентів вакцини,
• була тяжка алергічна реакція на першу дозу вакцини
• є гарячка (температура понад 38°C).

Також не можна вакцинувати людей, молодших ніж зазначено в інструкції до вакцини.

Реклама партнерів
«Якщо сказано, що вакцинація від 18 років, значить, молодших не можна вакцинувати. Ймовірно, що з часом отримані дані досліджень дозволять змінити інструкції, але поки так», – додають у збірнику.

Водночас важливо розуміти, що якщо у вас в анамнезі є алергії, це не обов’язково означає, що організм погано відреагує на вакцину, оскільки алергії бувають різні і на різні речовини. І це не обов’язково компоненти саме цієї вакцини.

«Треба знати, на що в людини алергія, та ознайомитися зі складом вакцини. Як і щодо інших вакцин, вакцини від COVID-19 слід вводити під наглядом лікаря, з відповідною медичною допомогою у разі виникнення алергічних реакцій. Люди, які мали тяжку алергічну реакцію після введення першої дози вакцини проти COVID-19, не повинні отримувати другу дозу», – наголошують автори збірника, серед яких – імунолог Федір Лапій

Профілактика захворювань опорно-рухового апарату школярів.

Одним з найбільш розповсюджених захворювань опорно-рухового апарату є порушення постави.

Постава – це звичне положення тіла людини під час ходьби, стояння, сидіння і роботи. Для фізіологічно правильної постави характерним є нормальне положення хребта з його помірними природними вигинами, симетричне розташування плечей і лопаток, пряме тримання голови, прямі ноги без сплющення стоп. Правильна постава є необхідною передумовою оптимального функціонування органів руху, правильного розташування внутрішніх органів і положення центра ваги?

Передумовами порушень постави може бути те:

· що дитину рано садять, обкладаючи подушками,

· неправильно носять на руках,

· дуже рано навчають ходьбі, в час прогулянок постійно тримають за руку.

Основними причинами формування неправильної патологічної постави є:

• Надмірна жирова маса тіла;

• Збільшення статичних навантажень на хребет, пов’язане з необхідністю тривалого підтримання робочої пози;

• Неправильні звички сидіння горблячись і викривляючи хребет вбік, стояти з упором на одну ногу, ходити з нахиленою вниз головою і опущеними та зведеними вперед плечима.

Одним з завдань кожного педагога є виховання у учнів правильної робочої постави.

Адже відучувати учня від неправильного сидіння значно важче, ніж навчити сидіти правильно. Найбільш фізіологічно доцільною при писанні, читанні, кресленні в учнів є невимушена поза з легким нахилом тулуба вперед;

відстань від очей до зошита 24 – 35 см.

Розташування передпліччя має бути симетричне, кисті повинні лежати на столі приблизно під прямим кутом, ноги зігнуті в колінних суглобах під кутом 90◦, стопи стоять на підставці парти або на підлозі. Висота сидіння повинна бути рівна довжині гомілки стопою плюс 2 – 3 см на каблук. Лише за таких умов ноги учня в усіх трьох суглобах зігнуті приблизно під прямим кутом, що попереджує застій крові в нижніх кінцівках і органах малого тазу.

Розміщення парт в класі має бути таким, щоб забезпечити зручний підхід до кожного робочого місця.

Основною вимогою при розсадженні учнів в класі є відповідність розмірів парт росту учнів. В кожному класі повинно бути не менше трьох груп парт. При відсутності належного номера парти учня ліпше посадити за парту (стіл) більшого, ніж належить, розміру, ніж меншого.

При розсадженні учнів в класі враховують їх рівень здоров’я, зору, слуху, стану опорно-рухового апарату тощо. Дітям із зниженим зором відводять перші парти біля вікна; учнів, схильних до простудних захворювань, ангіни, ревматизму слід садити далі від вікна.

З метою профілактики короткозорості, вад постави та викривлення хребта дітей, що сидять на перших партах, двічі на рік міняють місцями.

Плоскостопість – це деформація стопи, її часткове або повне опущення поздовжнього або поперечного склепіння стопи. Діти , що мають плоскостопість швидко стомлюються при ходьбі і бігові, скаржаться на біль в ногах.

Плоскостопість буває набутою і вродженою. Набута плоскостопість серед учнів зустрічається частіше, ніж вроджена. Вона може бути статичною, паралітичною і травматичною. Найчастіше зустрічається статична плоскостопість. Основними причинами її виникнення є надмірна жирова маса, носіння важких тягарів, носіння валяного взуття, а також взуття на твердій підошві і без каблука.

З метою профілактики плоскостопості змінне шкільне взуття повинно мати невеликий (1,5 – 2 см) каблучок. Для зміцнення м’язів, які підтримують склепіння стопи рекомендується ходьба босоніж по нерівній (але м’якій) поверхні, ходьба на носках, п’ятках, внутрішній і зовнішній сторонах стопи тощо. Деякі з цих вправ доцільно використовувати під час фізкультхвилинок учнів початкових класів. Дівчатам не бажано носити взуття з надмірно високими каблуками, оскільки це сприяє розвитку поперечної плоскостопості і, окрім того може призвести до порушень постави.

Медична статистика вказує, що перший ворог учнів - зниження зору.

Найчастіше дитячі очі страждають від короткозорості (міопія), коли дитина погано бачить вдалину.

Рідше у дітей розвивається далекозорість (коли очі погано бачать поблизу), а також астигматизм, - специфічне зниження зору. Благодатний ґрунт для розладів зору - тривала зорова робота на близькій відстані: читання, письмо, креслення, робота за монітором.

На жаль, падінню зору у школярів рідко вдається запобігти. Проте мінімізувати збиток можливо. Кращим методом профілактики медики вважають правильну організацію робочого місця в комплексі з правильним тренуванням і відпочинком. Книги та зошити повинні знаходитися не ближче ніж в 30 см від очей. Велика роль відводиться освітленню. Відповідно до санітарно-гігієнічних вимог, кожен шкільний клас зобов'язаний мати великі вікна. Ідеально, якщо дитина сидить біля вікна, коли природне світло падає зліва, а в темний час доби приміщення має висвітлюватися люмінесцентними лампами. На перервах рекомендується давати очам відпочинок, а, прийшовши додому, не можна кидатися робити уроки або дивитися телевізор. Найкраще прогулятися.

Крім цього, батьки повинні пояснити дітям користь тренування м'язів очей за допомогою простих вправ:

Ø кілька разів із силою заплющити, а потім відкрити очі;

Ø обертати очима спочатку за годинниковою, а потім проти годинникової стрілки;

Ø сфокусувати зір на віддаленому предметі, після чого близько до очей піднести палець і сфокусувати зір на ньому;

Ø кілька разів подивитися вгору, вниз, вліво, вправо.

Такі вправи варто робити регулярно протягом дня, а при скаргах дитини на втому очей, відчуття різі або пісок в них потрібно звертатися до офтальмолога.

Основні принципи НАССР

(англ. Hazard Analysis and Critical Control Point) — система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок.

Система НАССР є науково обґрунтованою, що дозволяє гарантувати виробництво безпечної продукції шляхом ідентифікації й контролю небезпечних чинників.

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Стійкість до антибіотиків або антибіотикорезистентність зростає, в першу чергу, через їх неправильне та надмірне використання. Аби запобігти розповсюдженню цього явища, слід дотримуватися простих правил:

Приймайте антибіотики лише за призначення лікаря.

Ніколи не просіть призначити антибіотики, якщо ваш лікар каже, що вони вам не потрібні.

Завжди дотримуйтесь порад лікаря щодо дозування та способу застосування.

Ніколи не використовуйте залишки антибіотиків.

Вживайте заходів щодо запобігання інфікування: дотримуйтесь правил особистої гігієни, уникайте тісного контакту з хворими людьми.

Готуйте їжу з дотриманням наступних правил: підтримуйте чистоту, відокремлюйте сиру та готову їжу, зберігайте їжу при безпечній температурі, використовуйте безпечну питну воду та продукти, обирайте продукти, виготовлені без використання антибіотиків для стимулювання росту чи профілактики захворювань у здорових тварин.

5 корисних правил, як запобігти перевантаженню очей у дорослих та дітей

Тривале перебування перед екранами гаджетів та брак свіжого повітря – головна причина дитячої короткозорості, зазначає професор з Американської академії офтальмології.

Малорухливий спосіб життя та надмірне проведення часу перед гаджетами негативно впливає на здоров'я людини, зокрема й на її зір. Якщо до пандемії #COVID-19 люди могли менше часу проводити перед гаджетами, то наразі цього уникнути майже неможливо. Наразі робота, навчання, проведення вільного часу та інші щоденні справи існувати без гаджетів не можуть. У наслідку це все може призвести до найпоширеніших проблем, які стосуються здоров'я очей, таких як свербіж, розмитість зору, втома очей та головний біль.

Щоб запобігти перевантаженню очей та зберегти свій зір під час пандемії, ВВС запропонувало п'ять правил:

Правило 1. Правило 20-20-20.

Дуже важливо навчитися розслабляти м'язи очей. Зробити це досить просто: все що треба, це кожні 20 хвилин дивитися протягом 20 секунд на предмет, що перебуває на відстані шести метрів, – радить Деніел Гардіман-Маккартні, клінічний радник Коледжу офтальмологів.

За словами клінічного радника, ця вправа захищає очі від перенапруження.

Ми не помічали раніше, що дорога на роботу, прогулянка до школи та назад дозволяли нашим очам розслабитися. Втім, тепер такої перерви у мільйонів людей немає, – додає Деніел Гардіман-Маккартні.

Правило 2. Частіше кліпайте очима.

Професор з Американської академії офтальмології Сунір Гарг говорить, що дуже важливо кліпати очима, адже коли ми читаємо з екрана, то моргаємо рідше:

Повіки працюють як склоочисники: вони очищають пил і бруд та промивають поверхню ока слізною рідиною. Крім того, моргання очищає застій рідини та загострює зір, підтримуючи рогівку або поверхневий шар ока вологими, оскільки без цієї вологи рогівка стає сухою, а зір розмитим.

Деякі дослідники також припускають, що під час погляду в екрани моніторів, ми моргаємо не повністю і це спричиняє свербіж, сухість та схильність до інфекцій. Тому він радить час від часу відвертатись від екрана, повністю заплющивши очі.

Правило 3. Розташування екрана – яким воно повинне бути?

Експерти радять встановлювати екран на відстані витягнутої руки або від 40 до 75 см від обличчя.

Професорка з Університету Раскіна в Англії Шахіна Пардхан зазначає, що підібрати правильну відстань досить складно саме з ноутбуками, оскільки їх найчастіше під час роботи, розташовують надто близько до очей, що може призвести до перезавантаження очних м'язів. Але водночас вона зазначає: якщо розташувати ноутбук надто далеко це може призвести до напруження очей, під час огляду дрібних деталей.

Для того, щоб встановити правильну відстань професорка також радить використовувати зовнішню клавіатуру ноутбука.

Також Шахіна Пардхан наголошує, що розташувати екран потрібно так, щоб він стояв боком до вікна або іншого джерела світла. У такий спосіб можна мінімізувати відблиски або віддзеркалення сонячного світла на екрані.

Хірург-офтальмолог з лікарні Мурфілдс Бадрул Хуссейн додає, що варто подумати й про висоту положення екрана:

Екрани комп'ютерів слід встановлювати на рівні очей або трохи нижче. Адже коли постійно дивитись вгору, в очах може з'явитися сухість та інші симптоми втоми, що може спричинити проблеми з плечима та шиєю.

Правило 4. Розмір шрифту та колір тексту.

Шахіна Пардхан, професорка з Університету Раскіна в Англії, радить слідкувати й за розміром шрифту тексту. Через те, що шрифт на смартфоні та планшеті надто дрібний, відповідно через це довго працювати у них не можна.

Ідеального розміру шрифту, який підходить усім, немає, ви повинні знайти для себе найзручніший, – підкреслює професорка.

Крім того, експерти зазначають, що темний текст на світлому фоні, як правило, кращий для очей, ніж світлий текст на темному тлі. А от низько контрастних кольорових схем та роботи у темній кімнаті з яскравим екраном радять уникати, оскільки важливо, щоб яскравість екрану відповідала рівню навколишнього світла.

Правило 5. Свіже повітря – профілактика короткозорості у дітей.

Марія Мусаджі, професорка Лондонського університетського коледжу, наголошує, що вкрай важливими є регулярний відпочинок від екрана, у вигляді перерв. Це дає очам можливість подивитися вдалину і поморгати:

Прогулянка під час перерви – чудовий спосіб зняти напругу з очей і покращити фізичний та психічний стан людини. Корисніше робити кілька регулярних коротких перерв, ніж кілька довгих.

Такі поради є важливими насамперед для дітей, оскільки перенапруга очей у дорослих є надзвичайно неприємним симптомом, але вона не призводить до необоротних пошкоджень зору. Проте часте перебування дітей перед екранами гаджетів та недостатні прогулянки на свіжому повітрі можуть спричинити у них короткозорість.

За словами професора Американської академії офтальмології Суніра Гарга, дослідження, проведені в Китаї та Японії, показали, що дитяча короткозорість стала «справжньою епідемією», головними причинами якої експерти називають тривале перебування перед екранами та брак свіжого повітря.

Те, як саме перебування просто неба допомагає очам, не зрозуміло: можливо, на вулиці ми розслаблюємо очі більше, дивлячись на предмети, що знаходяться на відстані, а можливо, на відкритому повітрі ми зазнаємо дії світлових хвиль певної довжини, які є корисними для очей.

Активно проведений час на свіжому повітрі є хорошою профілактикою короткозорості у дітей, – підсумовує професор Гарг.

Дотримання таких простих правил допоможе запобігти перевантаженню очей та зберегти свій зір не тільки під час пандемії, а й загалом.

1. Поняття про здоров’я людини

Здоров'я людини ґрунтується на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов. Однак певною мірою воно залежить також від свідомого ставлення людини до себе та оточуючого середовища.

Здоров'я людини - стан повного соціально-біологічного і психологічного комфорту, коли функція всіх органів і систем організму зрівноважені з природним і соціальним середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти. Критерій здоров'я визначається комплексом показників. Однак за найзагальнішими рисами здоров'я індивідуума можна визначити як природний стан організму, що характеризується повною зрівноваженістю будь-яких виражених хворобливих змін. Слід пам'ятати, що здоров'я залежить від багатьох факторів, які об'єднуються в одне інтегральне поняття - здоровий спосіб життя. Його метою є навчити людину розумно ставитися до свого здоров'я, фізичної та психічної культури, загартовувати свій організм, вміло організовувати працю і відпочинок.

До основних складових здорового способу життя належать:

1. Спосіб життя має велике значення для здоров'я людини і складається з чотирьох категорій:

¨ економічної (рівень життя);

¨ соціологічної (якість життя);

¨ соціально-психологічної (стиль життя);

¨ соціально-економічної (устрій життя).

2. Рівень культури. Слід пам'ятати, що людина - суб’єкт і одночасно - головний результат своєї діяльності. Культура з цієї точки зору - це самосвідоме ставлення до самого себе. Однак люди дуже часто нехтують своїм здоров'ям, ведуть неправильний спосіб життя, не дотримуються режиму, переїдають, курять. Тому для здоров'я потрібні знання, які увійшли б у повсякденну звичку людини.

3. Здоров'я в ієрархії потреб. Не завжди в житті людини здоров'я займає перше місце порівняно з речами та іншими матеріальними благами. У результаті це призводить до шкоди не лише своєму здоров'ю, а й здоров'ю майбутніх поколінь. Отже, здоров'я повинно займати перше місце в ієрархії потреб людини.

4. Мотивування. На превеликий жаль, ціну здоров'я більшість людей усвідомлює лише тоді, коли воно значно втрачено. Тільки тоді виникає прагнення вилікувати захворювання, стати здоровим.

5. Зворотні зв'язки - нерозумне і довге випробування стійкості свого організму нездоровим способом життя (алкоголь. Нікотин). Тільки через певний час спрацьовують зворотні зв'язки людини, коли вона кидає шкідливі звички, проте це вже часто запізно.

6. Настанова на довге здорове життя. У повсякденному житті треба вміло мобілізувати резерви свого організму на подолання негараздів життєвого характеру, на зменшення ризику захворювань, що сприяє довголіттю.

7. Навчання здоровому способу життя. Джерелом навичок з цього питання є передусім приклад батьків, допомагає також і санітарна освіта. Важливим фактором, що визначає реакцію людини на екстремальну ситуацію, є її психофізіологічні якості та загальний стан. Вони проявляються через чутливість людини до виявлення сигналів безпеки, перед реакцією на ці сигнали. Показники, які зумовлюють можливості людини виявити небезпечну ситуацію та адекватно відреагувати на неї, залежать від її індивідуальних особливостей, зокрема від її нервової системи. На поведінку людини у небезпечній ситуації впливає й її психічний та фізичний стан.

2. Фізичне здоров’я, способи його укріплення

Фізичне здоров'я — стан функціонування організму людини як живої системи, що характеризується повною її врівноваженістю із зовнішнім середовищем та відсут­ністю будь-яких виражених хворобливих змін.

Необхідною умовою здоров'я є його норма. У кожної людини — своя фізіологіч­на та патологічна міра відхилення від норми. Норма набула середньостатистичного (кількісного) виразу, що певною мірою має суб'єктивний характер. Так, .важливі фізі­ологічні показники здоров'я (наприклад, роботи серця) можуть змінюватись під впливом сезонних, метеорологічних та інших факторів. Якщо у співвідношенні двох про­тилежностей — норми та патології переважають елементи норми, людина залишаєть­ся практично здоровою.

Стан фізичного здоров'я індивідуума встановлюється за низкою антропометрич­них, клінічних, морфофізіологічних, біохімічних та інших показників з урахуванням статі та віку і залежить від географічних, метеорологічних та соціальних факторів.

Стан здоров'я населення оцінюється за рядом основних комплексних показників: захворюваність, смертність, фізичний розвиток, непрацездатність, середня тривалість життя тощо.

У ст. 49 Конституції України сказано: «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медич­ного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога безкоштовна; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Дер­жава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Спорт є ефективним засобом фізичного виховання Його цінність визначається стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення, І в цьому плані спорт має міжнародне значення

Але він не зводиться лише до фізичного виховання Спорт має самостійне загальнокультурне, педагогічне, естетичне та Інші значення Це особливо стосується "великого спорту" Крім того, ряд видів спорту взагалі не є дійовим засобом фізичного виховання або має до нього лише опосередковане відношення (наприклад, шахи) 3 Іншого боку, фізичне виховання не може обмежуватись лише спортом, І він не може розглядатись як універсальний засіб фізичного виховання, тому що ставить підвищені, часто граничні вимоги до функціональних можливостей організму людей, їх віку, стану здоров'я І рівня підготовленості

Сучасний спорт займає важливе місце як у фізичній, так І духовній культурі суспільства Як суспільному явищу йому притаманні різноманітні соціальні функції

Визначальною функцією спорту є змагальна функція Змагальній діяльності у спорті властиве гостре (але не антагоністичне) суперництво, чітка регламентація взаємодії учасників змагань, уніфікація змагальних дій, умов їх виконання І способів оцінки досягнень Все це обумовлено відповідними (локальними, національними, міжнародними) спортивними класифікаціями та правилами змагань

Безпосередня мета змагальної діяльності в спорті —досягнення найвищого результату, вираженого в умовних показниках перемоги над суперником або в Інших показниках, прийнятих умовно за критерій досягнень Змагальна діяльність допомагає виявляти резервні можливості людини

Виховна функція передбачає, з одного боку, підвищення ефективності змагальної діяльності, з другого — сприяє всебічному вихованню соціальне активної особистості Однак, спортивна діяльність сама по собі бажаного виховного ефекту не забезпечує Вплив спорту може мати як позитивний, так І негативний ефект

Функція підвищення фізичної активності передбачає підготовку до різних видів суспільної діяльності І покликана сприяти всебічному розвитку людини, удосконалювати й фізичні І духовні здібності, розширювати арсенал життєво важливих рухових умінь, підвищувати їх надійність у складних умовах

Оздоровча і рекреаційно-культурна функції спрямовані на зміцнення здоров'я людей, забезпечення активного відпочинку, формування естетичних смаків

Виробнича функція дозволяє сприяти підвищенню продуктивності праці через згуртування виробничих колективів, встановлення сприятливого психологічного мікроклімату, впровадження норм І правил здорового способу життя

3. Загартування як найдоступніший спосіб бути здоровим

Під загартовуванням розуміють підвищення функціональних можливостей організму під дією комплексних факторів (режиму дня, раціонального харчування, високої рухової активності тощо). У вузькому розумінні загартовування — це присто­сування організму до дії метеорологічних факторів — холоду, тепла, змін атмосфер­ного тиску, руху повітря тощо.

Для забезпечення високого ефекту загартовування проти холоду необхідно до­тримуватись таких правил: усі необхідні процедури проводити систематично; посту­пово збільшувати інтенсивність подразників холоду; враховувати вік, стан організму, реакції на охолодження.

Під впливом подразників холоду відбувається звуження кровоносних судин у мі­сці охолодження та їхнє рефлекторне розширення в інших органах і системах органів (наприклад, у верхніх дихальних шляхах). Витрати тепла організмом у даному місці зростають, що призводить до переохолодження організму і знижує його опірність проти патогенних бактерій. Виникають «застудні» захворювання.

Під час загартовування відбувається складна перебудова всього організму. При систематичному загартовуванні з часом відбувається потовщення рогового шару шкіри, збільшення міцності стінок капілярів, зменшення в 5-8 разів кількості застуд­них захворювань тощо. Слід пам'ятати, що ефект загартування різко знижується вже через 5-6 днів після припинення загартовування і майже зникає через 2 тижні.

Загартовування повітрям — найбільш поширений і доступний метод загарто­вування. Велике значення має охолодження саме тих частин тіла, які звичайно закриті одягом. Повітряні ванни проводять під час активного відпочинку, денного сну, перед купанням тощо. Температура повітря при перших повітряних ваннах не повинна бути нижчою +18°С, тривалість— 1-3 хв. Поступово тривалість ванн збільшують до 10-15хв, а температуру знижують до +12-+14°С. Дуже корисним є сон на відкритому повітрі. Певне значення для загартовування проти холоду мають прогулянки в легкому одязі, підтримання на оптимальному рівні мікроклімату приміщень.

Загартовування водою поєднують із загартовуванням повітрям та особистою гі­гієною. Так, температуру води, якою прополіскують зуби після їжі, потрібно поступо­во знижувати від +30-+33°С до +13-+14°С. Обтирання тіла після ранкової гімнасти­ки починають із кінцівок, щодня збільшуючи охолоджувану ділянку шкіри. Шкіру зволожують індивідуальною лляною рукавичкою (губкою), потім витирають сухим рушником. При перших обтираннях температура води повинна бути не нижчою за +28°С, кожні наступні 2-3 дні її знижують на 1°С, доводячи до +18-+13°С.

Водні процедури зранку прискорюють включення організму до активної навчаль­ної діяльності. Миття і обливання ніг водою зі зниженою температурою можна проводити і під час вечірнього туалету, але не безпосередньо перед сном, оскільки це може перешкодити засипанню.

Улітку арсенал загартовуючих заходів значно розширюють. До режиму дня включають купання, збільшують у часі повітряні ванни, використовують сонячні ванни, проводять туристичні походи.

Сонячні ванни розпочинають при температурі повітря не нижчій ніж +18-+20°С, за швидкості вітру 3-3,5 м/с. Тривалість першої сонячної ванни 10-15 хв (кожну частину тіла опромінюють не більше як 1,5-2 хв). Щодня або через день три­валість ванн збільшують на 5-Ю хв, поступово доводячи її до 1,5-2 год.

Купання проводять при температурі не нижчій, ніж: +18 СС перед прийманням їжі або через 7,5-2 год. після приймання їжі. Найкращий час для купання з 10 год. до 13 год. Тривалість першого купання становить 1-2 хв., поступово її доводять до 18-20 хв. Купання не дозволяється людям із хронічними запальними процесами вуха, з активною фазою ревматизму та хронічним нефритом.

Вибір методів загартовування визначається особливостями умов життя та індиві­дуальними особливостями організму людини.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Є кілька епідемій, котрі згадуються насамперед з погляду розголосу, кількості загиблих, економічних збитків, деякі дотягують до рівня пандемії, а саме:

• Афінська моровиця 430 р. до н. е.. Невідома хвороба вбила чверть афінського війська і чверть населення міста протягом чотирьох років. Це захворювання послабило домінування Афін, але його вірулентність завадила широкому поширенню. Точна причина захворювання достеменно невідома протягом багатьох років. Можливо це був черевний тиф^[1], хоча стосовно цього до цих пір існують багато сумнівів.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Афінська моровиця.

Жертви бубонної чуми 1720–1721 у братській могилі у Мартигі, Франція

• Чума Антонія, 165—180. Можливо, це була натуральна віспа, перенесена до італійського півострова солдатами, що поверталися з країн Близького Сходу. Вона вбила чверть інфікованих — число жертв сягнуло близько п'яти мільйонів.^[2] В розпал другого спалаху, чуми Кипріяна (251—266), яка, можливо, була тією ж хворобою, як стверджують, в Римі помирало 5 00 людей щодня.
• Чума Юстиніана, з 541 до 750, була першим зареєстрованим спалахом чуми. Вона можливо зародилася в Єгипті і досягла Константинополя навесні наступного року, вбиваючи (за записами візантійського літописця Прокопія Кесарійського) 10000 людей у день у самому розпалі, і, можливо, 40 % жителів міста. Чума знищила від чверті до половини людського населення відомого світу.^[3][4]. Це викликало скорочення населення Європи на 50 % між 550 і 700 роками^[5]

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Чума Юстиніана.

• Чорна смерть, криза XIV-го століття. Загальне число смертей у всьому світі оцінюється в 75 млн.^[6] Через вісімсот років після останнього спалаху чума повернулася в Європу. Почавшися в Азії, хвороба досягла Середземномор'я і Західної Європи в 1348 році (можливо, з італійськими купцями, що тікали від бойових дій в Криму), і вбила від 20 до 30 мільйонів європейців за шість років;^[7] третину від загальної чисельності населення,^[8] і до половини, в більш постраждалих містах^[9]

Це була перша із низки європейських епідемій чуми, які виникали час від часу аж до XVIII-го століття^[10] Протягом цього періоду, відбулося більше 100 епідемій чуми по всій Європі.^[11] В Англії, наприклад, епідемія тривала як дво-п'ятирічний цикл з 1361 по 1480 роки.^[12] До 1370 року, населення Англії скоротилося вдвічі.^[13] Велика Лондонська чума в 1665-1666 роках була останнім великим спалахом чуми в Англії. Від хвороби загинуло близько 100000 людей — тобто 20 % населення Лондона.^[14]

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Чорна смерть.

• Третя пандемія чуми в Китаї розпочалася в середині XIX-го століття, поширюючись усіма населеними континентами — загинуло 10 мільйонів людей в одній тільки Індії^[15] Під час цієї пандемії, у Сполучених Штатах виявлено перший випадок чуми в 1900 році у Сан-Франциско.^[16] Сьогодні окремі випадки чуми, як і раніше, інколи виявляють у західній частині США.^[17]

Ацтеки, які помирають від віспи,'Флорентійський кодекс' (упорядковано 1540—1585)

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Третя пандемія чуми.

Великою проблемою людства починаючи з початку XIX століття стала холера, яка спричинила з того часу 7 пандемій, остання з яких не завершилась починаючи з 1961 року.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Перша холерна пандемія.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Друга холерна пандемія.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Третя холерна пандемія.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Четверта холерна пандемія.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті П'ята холерна пандемія.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Шоста холерна пандемія.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Сьома холерна пандемія.

Зустрічі європейців з населенням різних територій світу часто призводять до розвитку тяжких епідемій. Хвороби вбили більшу частину корінного населення Канарських островів у XVI столітті (Гуанчі). Половина корінного населення Гаїті в 1518 році вмерла від натуральної віспи. Вона також розорила Мексику в 1520-і роки, убивши 150 000 у Теночтітлані, в тому числі імператора, і Перу в 1530 році, допомагаючи європейським завойовникам^[18]. Від кору загинуло ще два мільйони мексиканських індіанців у XVII столітті. У 1618—1619 роках, натуральна віспа знищила 90 % корінних американців Массачусетса.^[19] У 1770-х роках від натуральної віспи загинуло щонайменше 30 % тихоокеанських корінних американців.^[20] Епідемії натуральної віспи в 1780—1782 та 1837—1838 роках принесли руйнування і різку депопуляцію серед рівнинних індіанців.^[21] Деякі науковці вважають, що смерть до 95 % американських індіанців у Новому світі спричинили такі захворювання Старого Світу, як натуральна віспа, кір, грип тощо.^[22] Упродовж століть, у європейців виробився імунітет високого ступеню захисту від цих захворювань, у той час як корінні народи не мали такого імунітету.^[23]

Упродовж XII-XIX століть у світі виникали численні пандемії грипу. У 1918 році під час першої світової війни виникла найбільша за кількістю смертей пандемія іспанського грипу, яка упродовж 18 місяців унесла за різними даними від 50 до 100 млн людей у світі.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Іспанський грип.

Пандемії в історії людства[ред. | ред. код]