Project news
Новий навчальний рік!
Найзахопливіші детективи для підлітка
Wizeclub Education: курси додаткової освіти в Україні
Що робити, якщо болить поперек
Онлайн академія Mate academy – від мрії потрапити в IT до першої роботи
Мобільні додатки для підтримки організації навчання та співпраці в освітньому процесі
Школа англійської для дітей: важливість навчання та як вибрати кращу школу
Хто такий Зевс?
Вивчаємо англійську за допомогою читання
Благодійність та соціальна відповідальність бізнесу
Як обрати надувний басейн?
Як створити і розкрутити групу у Фейсбуці без блокування
Практичні рекомендації по вибору школи англійської мови
Options for checking articles and other texts for uniqueness
Різниця між Lightning та USB Type-C: одна з відмінностей iPhone
Столична Ювелірна Фабрика
Відеоспостереження у школі: як захистити своїх дітей?
Чим привабливий новий Айфон 14?
Розширений пакет за акційною ціною!
iPhone 11 128 GB White
Програмування мовою Java для дітей — як батьки можуть допомогти в навчанні
Нюанси пошуку репетитора з англійської мови
Плюси та мінуси вивчення англійської по Скайпу
Роздруківка журналів
Either work or music: 5 myths about musicians and work
На лижі за кордон. Зимові тури в Закопане
Яку перевагу мають онлайн дошки оголошень?
Огляд смартфону Самсунг А53: що пропонує південнокорейський субфлагман
БЕЗПЕКА В ІНТЕРНЕТІ
Вітаємо з Днем Вчителя!
Портал E-schools відновлює роботу
Канікули 2022
Підписано меморандум з Мінцифрою!
Voting
Як Вам новий сайт?
Total 467 common:people_all_forms

Бібліотека

Date: 26 лютого 2019 о 10:35, Refreshed 22 лютого о 11:16

РОЗДІЛИ:

Замовлення книг

Електронні підручники для 7 класу

Електронні підручники для 6 класу

Найкращі онлайн-бібліотеки

з електронними книжками українською мовою

На теренах інтернету присутні тисячі онлайн-бібліотек з мільонами електронних книжок. Найбільше пощастило американцям, в яких є Amazon і Barnes&Noble, де можна знайти будь-яку з існуючих книжок. Не гірше ситуація і в російськомовному сегменті, де електронні бібліотеки працюють не перший десяток років. А що робити українцю, який бажає почитати улюблену книжку рідною мовою? Виявляється, за останні роки в Україні з’явилося кілька дуже цікавих онлайн-бібліотек, які спеціалізуються на книжках українською мовою. Тож, якщо ви хочете читати книжки рідною мовою, то обов’язково прочитайте нашу добірку 10 найкращих онлайн-бібліотек з електронними книжками українською мовою.

Художня література українською мовою “E-bookua.org.ua”

http://e-bookua.org.ua/

В онлайн-бібліотеці E-bookua.org.ua зібрана велика колекція книг здебільше художнього напрямку. Сайт має такі розділи як “Класика”, “Біографії”, “Історичні романи, пригоди”, “Фантастика, фентезі”, “Детективи”, “Сучасна проза”, “Наука і освіта”, “Батькам і дітям”. Якщо ви віддаєте перевагу не читанню, а прослуховуванню книжок, то для вас на сайті присутній розділ “Аудіокниги”.

Бібліотека української літератури “УкрЛіб”

http://www.ukrlib.com.ua/

Онлайн-бібліотека УкрЛіб була заснована на зламі тисячоліть - в далекому 2000-му році. Сьогодні вона позиціонує себе як найбільша в інтернеті електронна бібліотека української літератури. За допомогою цього проекту засновники намагаються популяризувати українську мову і культуру та плекати любов до рідної літератури новим поколінням.

У бібліотеці є кілька основних розділів, це “Українська література”, “Світова література”, “Навчання”, “Літературознавство” та “Матеріали російською”. У свою чергу літературні розділи мають підрозділи “Сучасна література”, “Народна творчість”, “Біографії” та “Критичні статті”.

На головній сторінці вказано “Книгу дня”, яку бібліотека пропонує почитати у цей день та розділ “Видатні діячі української літератури”, де можна ознайомитись з біографіею та найкращими творами українських письменників. Також можна поцікавитись, які саме книжки зараз читають інші відвідувачі УкрЛібу. Для цього треба перейти до розділу “Рейтинг творів”, де вказані твори дня, найбільш популярні книжки та останні надходження до бібліотеки.

Книжки можна читати безпосередньо на сайті, або завантажити в найбільш прийнятному форматі: DOCX, RTF, HTML, EPUB, MOBI, PDF.

Українська електронна бібліотека “Libruk”

https://libruk.com.ua/

На ресурсі Libruk зібрано різні за жанром твори українських письменників-класиків та сучасних авторів. Всі книжки поділені на два великих розділи - українська література та світові бестселери. Також існує можливість завантажити на Libruk свої твори, що без сумніву сподобається молодим українським авторам.

На головній сторінці присутній повний перелік авторів, алфавітний каталог та такий незвичний інструмент пошуку, як “Автори за місцем народження”. В цьому режимі авторів книжок можна розшукувати на мапі України. Також для знайомства з життєвим та творчим шляхом письменників України на ресурсі викладені їх скорочені біографіі.

Всі книжки доступні у найбільш популярних електронних форматах FB2, EPUB та MOBI. Останній формат включено у бібліотеку через те, що електронні книжки Amazon Kindle користуються широкою популярністю в Україні через гарне співвідношення ціна/якість. Деякі книжки можна скачати у форматах PDF або DJVU, які більше підходять для читання на настільному компьютері або планшеті.

Окрім цього, книжки можна читати за допомогою інтегрованої онлайн-читалки, яка дозволяє налаштувати під себе відображення тексту та запам'ятовує останню прочитану сторінку.

Книжкове братерство “Флібуста”

http://flibusta.is/stat/lang/uk

Книжкове братерство Флібуста - це одна з найбільших онлайн-бібліотек в Інтернеті. Цей ресурс спеціалізується на російськомовних книжках, але на його сторінках можна знайти книги будь-якого жанру на всіх європейсьских мовах, включаючи українську. Всього на Флібусті 350 тисяч книжок більш ніж 130 тисяч авторів, при цьому майже 5 тисяч з них українською мовою. Щоб відшукати книжки українською мовою потрібно скористатися відповідним розділом, або вказати при пошуку код “uk” в параметрі “мова”.

Головна перевага Флібусти в порівнянні з іншими онлайн-бібліотеками полягає в тому, що на її сторінках присутні найновіші книжки. До кожного тома додається фото обкладинки, оцінки та коментарі тих, хто вже прочитав книжку. Знайти щось цікаве допоможе розширений пошук та численні рейтинги, до яких включено “Книжки дня”, “Книжки тижня”, а також “Найпопулярніші книжки”, “Найпопулярніші автори” та “Книжки, що отримали найбільше оцінок”.

Електронна бібліотека “Українська література”

http://ukrclassic.com.ua

Електронна бібліотека “Українська література” оріентована на студентів, школярів та будь-яких поціновувачів української літератури. На цьому ресурсі є можливість отримати вільний доступ до кращих творів класичної української літератури, з якими зазвичай починають знайомство ще в школі.

Для зручної роботи з матеріалами сайту всі письменники структуровані за алфавітним покажчиком. Вибравши потрібного автора читачу відкриється сторінка зі списком усіх необхідних матеріалів, що відносяться до цього письменника. В цей список входять детальна і скорочена біографії, твори, скорочені твори та перекази, аналіз і характеристики книжок та шкільні твори. Цей перелік допоможе повторити раніше прочитану книжку, підготуватися до ЗНО, або швидше виконати домашнє завдання.

Всі книжки електронної бібліотеки “Українська література” можна читати прямо на сайті, або завантажити в один клік в форматах DOCX, FB2, PDF, DJVU для читання на мобільному телефоні, планшеті або електронній книзі.

Українська та зарубіжна література українською мовою “Shift Library CMS”

http://lib.shiftcms.net/

Метою діяльності цією електронної бібліотеки є поширення і популяризація україномовних творів серед читачів. Особлива увага приділяється книжкам нерадянського періоду, що видавались українською діаспорою, а також виданням останніх років. Пріоритетним завданням бібліотеки є надання читачам електронних книг в повному обсязі та забезпечення школярів і студентів україномовним матеріалом, який вони вивчають за програмами навчальних закладів.

Всі книги бібліотеки згруповані за наступними жанрами: Гумор, Детективи і Трилери, Дитяча література, Довідкова література, Документальна література, Домоведення (Дім і сім'я), Комп'ютери та Інтернет, Любовні романи, Наука, Освіта, Поезія, Драматургія, Пригоди, Проза, Релігія і духовність, Старовинна література, Фантастика.

На думку творців ресурсу компактність, зручність та унівесальність електронних текстів яскраво доводять, що в електронної книги велике майбутнє і українці просто зобов'язані йти в ногу з часом. Саме тому вони намагаються забезпечити зручне користування і доступ до вмісту своєї електронної бібліотеки усіма можливими способами.

Електронна бібліотека Національної бібліотеки України для дітей

http://www.chl.kiev.ua/elibrary/

У фонді Національної бібліотеки України для дітей є багато книжок, які збереглися в країні у одиночних примірниках і зберігаються у зібранні рідкісних і цінних видань. Деякі з них являють собою справжні шедеври книжкової культури періоду другої половини XIX – першої половини XX століття, є й малотиражні цікаві наукові дослідження, які можуть стати у нагоді сучасним вченим.

Доступ до цих книжок мають лише окремі дослідники: книгознавці, мистецтвознавці, літературознавці, художники та видавці. Тому основною метою проекту “Електронна бібліотека НБУ для дітей” є ознайомлення широкого загалу із кращими зразками зібрання бібліотеки в межах існуючого законодавства з авторського права. В планах проекту включення у електронну бібліотеку сучасних книжок, що стане можливим після досягнення відповідних домовленостей з авторами та видавництвами.

Дитяча публічна онлайн-бібліотека “Читанка”

http://chytanka.com.ua/

Дитяча публічна онлайн-бібліотека "Читанка" спеціалізується на україномовних ілюстрованих книжках. Автори проекту сканують старі дитячі книжки з малюнками для того, щоб поділитися ними з сучасними дітьми.

Щоб знайти потрібну книжку варто скористатися авторським, алфавітним або систематичним каталогом. В перших двух розділах книжки розташовані за автором чи найменуванням, а в другому вони згруповані по наступних розділах: “Зарубіжні”, “Українські”, “Дитячі”, “Пізнавальні”, “Повість”, “Оповідання”, “Казки”, “П`єси”, “Віршовані твори”, “Гумор”, “Журнали”, “Підручники” і т.д.

Всі книжки в "Читанці" можна завантажити в єдиному форматі DJVU, тому їх можливо читати тільки на планшетах чи рідерах, які підтримують цей стандарт електронних книжок.

День закоханих у книжки

14 лютого в світі відзначають #міжнародний_день_дарування_книжок (International Book Giving Day) – це добровільна ініціатива, яку започаткувала 2012 року американка Еммі Бродмур – засновниця відомого сайту дитячої книжки Delightful Children’s Books . Акція спрямована на підвищення інтересу та доступу до книжок і бібліотек.
Утім, в Україні дарування книжок для бібліотек – шляхетна традиція, що має давнє коріння.
Започаткував традицію збирання книжок із подальшим переданням власних зібрань у громадські установи київський митрополит Петро Могила у першій половині 17 ст.
Опікуючись Києво-Братським колегіумом, з якого згодом постала Києво-Могилянська академія, він організував і всебічно підтримував бібліотеку цього навчального закладу.
«З Божою поміччю, постаравшись в міру моїх слабих сил, на кошт мого рідного майна… я постачав, постачаю і дуже бажаю постачати за допомогою Небесного до кінця мого життя школи книгами…», – написав він у передмові до своєї книги для спудеїв «Антологія, сиріч молитви…», (1636 ).
Перед своєю смертю у 1646 році митрополит написав заповіт про передання бібліотеці колегіуму власної книжкової колекції (2131 видання).
Також загальновідомо, що початкові фонди більшості великих бібліотек України формувалися саме на основі приватних книжкових колекцій. Часто фундаментом для створення публічних бібліотек були приватні зібрання видатних діячів, передані їхніми власниками в дар або за заповітом.
Так, основою для створення Київської російської публічної бібліотеки (нині 
Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого ) стала бібліотека книговидавця В. Барщевського, а велика бібліотека церковного діяча, митрополита Київського і Галицького Флавіана – Державної історичної бібліотеки (нині Національна історична бібліотека України ). Так само Національна бібліотека Української держави (нині Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського ) у перші роки своєї діяльності поповнювалась виданнями з приватних зібрань багатьох відомих діячів науки і культури.
За 12 років Міжнародний день дарування книг перетворився на глобальну акцію: його відзначають книголюби з США, Великобританії, Австралії, Канади, ПАР, Франції, Індії, Ірландії, Японії, Нової Зеландії, Філіппін, Туреччини, Сінгапуру, Німеччини, Нігерії, Нікарагуа, Бразилії, Єгипту, Польщі, Греції, Португалії, Мексики, Македонії, Угорщини, Ізраїлю, Китаю, Болгарії, Пуерто-Ріко та звісно в України також.
Завдячуючи активній діяльності українських бібліотек це свято поступово набуває більшого розголосу і популярності.
І цьогоріч, долучившись до Всеукраїнського Флешмоб #даруй_книгу (ініційований видавництвом «Ранок») та презентуючи безліч власних дописів, акцій, флешмобів, конкурсів, оголошень, подяк бібліотеки в черговий раз об’єднали тих, хто дарує книги, і тих, хто прищеплює любов до читання.

 Книги про минуле і не тільки, які варто прочитати сьогодні:
✔️ «1984» Джордж Орвелл
✔️ «Криваві землі» Тимоті Снайдер
✔️ «Наступні 100 років» Джордж Фрідман
✔️ «Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор» Роберт Конквест
✔️ «Країна Моксель, або Московія», «Москва Ординська» та «Україна-Русь» Володимир Білінський
✔️ «Украдене ім'я: Чому русини стали українцями» Євген Наконечний
✔️ «Война все спишет» Рабичев Леонид
✔️ «Іскра життя» Еріх Марія Ремарк
✔️ «Воспоминания о войне» Микола Нікулін
✔️ «Армія безсмертних. Повстанські світлини» Володимир В'ятрович
✔️ «У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту» Сергій Глотов
✔️ «Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі»  Вiктор Франкл

Це унікальний список видань, що вплинули на формування та розвиток країни та її громадян.

З 15 вересня до 15 жовтня українці обирали головні книжки України. Голосування відбувалоься у рамках наймасштабнішого в Україні онлайн-проєкту, присвяченого видатним літературним творам і виданням, що побачили світ з 1991 по 2021 роки – «30 знакових книжок Нашої Незалежності».

Всеукраїнська інформаційно-просвітницька акція до 30-річчя Незалежності України «30 знакових книжок нашої Незалежності», зібрала 267 815 голосів, які віддали 34 797 українців.

НАЙБІЛЬШЕ ГОЛОСІВ НАБРАЛИ КНИЖКИ:

  • Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» (Vivat, 2019) – 9535 голосів;

  • «Триста поезій» та «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко («А-ба-ба-га-ла-ма-га», 2012 і 2010) – 8233 та 8086 голосів, відповідно.;

  • «Чорний ворон» Василя Шкляра («Клуб сімейного дозвілля», 2009) – 6732 голосів;

  • «Абетка» Івана Малковича («А-ба-ба-га-ла-ма-га», 1999) – 6343 голосів.

Подібні конкурси вкрай вагомі для промоції читання загалом. Вони фокусують увагу на українській книзі, українських авторах. Хочу вірити, що більшість зі списку тридцяти увійдуть до плану обов’язкового прочитання кожним українцем. Бо знайомство з ними однозначно дасть поштовх читати українську книгу українського автора ще більше», – прокоментував Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України.

Зазначимо, що мета проєкту, реалізованого за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України, – відзначити наймасштабніші здобутки української нації за історію її незалежності та переосмислити українську літературу й книжковий досвід незалежної України.

Довгий список зі 100 найменувань знакових книжок нашої Незалежності сформували експерти книговидавничої галузі, літературознавці, перекладачі, історики літератури разом з УІК.

У список потрапили ті видання, що викликали суспільний резонанс, сприяли розумінню історії України, створювали національну ідентичність, об’єднували всю Україну та формували імідж країни за кордоном завдяки високій якості та актуальності. Особливістю списку стало те, що до нього увійшли художні, науково-популярні та дитячі видання.

СПИСОК 30 ЗНАКОВИХ КНИГ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

  • «Справа Василя Стуса», Вахтанг Кіпіані, Vivat)

  • «Триста поезій», Ліна Костенко («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)

  • «Записки українського самашедшого», Ліна Костенко («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)

  • «Чорний ворон», Василь Шкляр («Клуб сімейного дозвілля»)

  • «Абетка», Іван Малкович («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)

  • «Україна: Історія», Орест Субтельний («Либідь»)

  • «Солодка Даруся», Марія Матіос («Піраміда»)

  • «Ворошиловград», Сергій Жадан («Фоліо»)

  • «Століття Якова», Володимир Лис («Клуб сімейного дозвілля»)

  • «Ukrainer. Країна з середини», Богдан Логвиненко («Видавництво Старого Лева»)

  • «Антологія української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана», («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)

  • «Польові дослідження українського сексу», Оксана Забужко («Згода»)

  • Повне зібрання творів Василя Стуса в 6 томах

  • «Інтернат», Сергій Жадан (Meridian Czernowitz)

  • Зібрання творів Лесі Українки у 14 томах

  • «Україна. Історія з грифом «Секретно», Володимир В'ятрович («Клуб сімейного дозвілля»)

  • «Доця», Тамара Горіха Зерня («Білка»)

  • Повне зібрання творів Тараса Шевченка («Наукова думка»)

  • «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», Оксана Забужко («Факт»)

  • «Фелікс Австрія», Софія Андрухович («Видавництво Старого Лева»)

  • «Танго смерті», Юрій Винничук («Фоліо»)

  • «Гамлєт, або Феномен датського кацапізму», Лесь Подерв’янський («Фоліо")

  • «Іловайськ», Євген Положій («Фоліо»)

  • «Літопис», Самійло Величко («Кліо»)

  • «Брама Європи», Сергій Плохій («Клуб сімейного дозвілля»)

  • «Село не люди», Люко Дашвар («Клуб сімейного дозвілля»)

  • «Українки в Гулагу. Вижити значить перемогти», Оксана Кісь (Інститут народознавства НАН)

  • «Червоний», Андрій Кокотюха («Клуб сімейного дозвілля»)

  • «Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX століття», Ярослав Грицак («Генеза»)

  • «Московіада», Юрій Андрухович («Лілея-НВ»).

Фітнес для мозку

Якщо спробувати в декількох словах описати, що таке читання книжок, то напевне найбільш точним було б назвати це можливістю прогулятися стежками чужих думок. Де автор є твоїм провідником, але маршрут, який вам належить пройти, він тримає в секреті.

Коли ти думаєш про щось у своїй голові, тут немає чому дивуватися, все буде звично і передбачувано. А от з книжками все по іншому.

Ти не знаєш, куди заведе тебе автор на наступній сторінці. Ти можеш залипати над одним абзацом і перечитувати його по декілька разів. Тобі може здаватися, що все просто і очевидно, а потім раптом натрапляєш на ще один глибинний шар, а потім ще і ще один. І неочікувано переосмислюєш все це, вже через декілька днів по тому. 

Під час читання в голові починають з’являтися візуалізації прочитаного, якісь абсолютно нові взаємозв’язки і асоціації, думки складаються в образи і пазли, з якими ти ніколи не був знайомий раніше. І продовжуючи йти слідами думок автора, доходиш до моменту, коли перед очима відкриваються пейзажі, до яких ніколи не дійшов би сам по собі. Або дійшов би років так на десять пізніше.

Оцей ментальний шум і візуалізація образів, які виникають під час читання, і є тією самою користю, яку воно приносить. Бо ж мозок теж час від часу треба тренувати. 

А книжки – це саме той інтелектуальний фітнес, який доступний кожному.

Всеукраїнський день бібліотек

                                              

Щороку 30 вересня відзначається Всеукраїнський день бібліотек. Це свято встановлено в Україні Указом Президента України від 14.05.1998 р. № 471/98, враховуючи великий внесок бібліотек України у розвиток вітчизняної освіти, науки і культури, необхідність дальшого підвищення їх ролі у житті суспільства.

У цей день у нас є особлива нагода згадати і подякувати за клопітку працю та високу місію бібліотекарям: виховувати грамотного читача, навчити його орієнтуватися у потоці інформації, уміло користуватися ресурсами та послугами бібліотеки. А вітання з професійним святом приймають бібліотекарі – провідники у світ знань, казок, подорожей, фантастики, наукових відкриттів. Їм відомі секрети класифікації книг, складання бібліографічних довідників та каталогів.

Звичайно, зараз можна завантажити й купити майже будь-яку книгу, але! По-перше, усіх книг не купиш, а в бібліотеці їх можна взяти абсолютно безкоштовно. А по-друге, в бібліотеці є особлива, чарівна «книжкова» атмосфера, яка об’єднує однодумців. Адже сучасна бібліотека поєднує в собі освіту та інформування, надаючи доступ до свого фонду, та, крім цього, відкриває електронний ресурс для читачів. Її функції стають значно ширшими, адже там проводять виставки, конференції, брифінги та творчі вечори.

Бібліотека сьогодні – це точка опори, на якій будується простір культурного суспільства. Бібліотеки як скарбниці знань та інформації активно впливають на процеси розвитку економіки, науки, освіти, культури.

У цей день щиро вітаємо всіх бібліотекарів із професійним святом – Всеукраїнським Днем бібліотек!

Правило 30 сторінок

В будь-якій ніші зараз публікуються десятки і сотні книжок, серед яких буває вкрай непросто вибрати те, що справді уваги. І якщо пробувати шукати відповідь на питання "що варто читати?", то варто прийняти як факт те, що конкретної відповіді не існує в принципі.

У кожного з нас свій досвід і свій багаж знань, і те, що одному може здаватися розжовуванням елементарних речей, для іншого буде джерелом інсайтів і справжнім відкриттям. І навпаки.

Тому читати варто все. Але дотримуючись одного простого принципу: якщо після перших 30-40 сторінок книжка не зайшла, значить кидаємо це заняття і переходимо до наступної. 

Це дозволяє зекономити масу часу, який можна витрати з куди більшим задоволенням і користю.

Формування правильної поведінки дітей в інтернеті – одне із важливих завдань МОН

Цифрове середовище є небезпечнішим, ніж нам здається. Діти можуть сприймати свою активність у соціальних мережах як гру та не розуміти наслідків своїх дій, що може призвести до катастрофічних випадків, яких на жаль останнім стає все більше.

Ситуація в інтернеті є дуже небезпечною і швидко змінюється, тому маємо постійно відстежувати нові тенденції в цифровому середовищі, вчасно на них реагувати та підвищувати обізнаність батьків, вчителів та дітей щодо можливих ризиків.

Для підвищення рівня обізнаності батьків і вчителів на сайті #МОН є розділ «Безпека дітей в інтернеті». У цьому розділі розміщені поради для батьків щодо організації взаємодії «дитина-інтернет-мобільний зв'язок» від Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. Крім того, у розділі розміщені рекомендовані Міністерством освіти і науки посібники для батьків та педагогів, щоб навчити дітей безпечно користуватися мережею інтернет. Також у цьому розділі можна знати матеріали для проведення уроків та квестів для різних вікових груп щодо безпечної поведінки в інтернеті.

Про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу та анонімно отримати допомогу, допоможе дізнатись чат-бот у Telegram і Viber «Кіберпес».

МОН повідомляє, що наразі діють телефони «гарячих ліній», за якими діти можуть отримати психологічну підтримку, в разі якщо вони потрапили у ризиковані для здоров’я ситуації, зокрема, випадки пов’язані з соціальними мережами. Міністерство постійно звертає увагу у своїх зверненнях до Департаментів освіти і науки ОДА, щоб насамперед діти знали, куди вони можуть анонімно звернутися за допомогою.

Національна дитяча гаряча лінія:

0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних)

116111 (безкоштовно з мобільних)

Безкоштовна цілодобова гаряча лінія для жертв домашнього насильства – 15-47

Безкоштовна Національна гаряча лінія із запобіганню домашнього насильства – 116-123 

Як уберегти дітей від шкідливих матеріалів, кібербулінгу, суїцидальних інтернет-спілок, сексуального насильства, дорослим може допомогти освітній серіал для батьків «Безпека дітей в інтернеті» на платформі цифрової освіти ДІЯ. А також на сайті Міністерства цифрової трансформації оприлюднено онлайн-посібник «COVID-19. Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів». У якому розміщена інформація про найактуальніші проблеми віртуального життя дітей, способи розв’язання проблем та захист дітей онлайн під час карантину.

У Міністерстві зазначають, що на події, які відбуваються з дітьми, варто дивитись значно глибше і працювати над причинами, які призвели до таких вчинків, адже найчастіше такі вчинки є наслідком психічного стану дитини. Причинами депресій у дітей, зміни поведінки та настрою можуть бути напружені стосунки з батьками, вчителями, однокласниками, нерозділене кохання тощо. Варто бути уважними до психічного стану дитини й за необхідності одразу звертатись по допомогу до фахівців. Вірогідність, що дитина в нормальному психічному стані та безпечному освітньому й родинному середовищі може стати жертвою подібних ігор, є значно меншою.

150 років від дня народження Лесі Українки

                                                     

Лариса Петрівна Косач (літературний псевдонім — Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 року у Новограді-Волинському. Мати її — письменниця Олена Пчілка, батько — юрист. Батьки багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи. Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: Михайло Драгоманов (її дядько по матері), М. Старицький, М. Лисенко. Все це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу. В дев’ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. У 1884 році у Львові в журналі «Зоря» було опубліковано два вірші («Конвалія» і «Сафо»), під якими вперше з’явилось ім’я —

Леся Українка.

Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом — у селі Колодяжне. В юнацькі роки Леся починає хворіти на туберкульоз, з яким вона боролась усе життя. Хвороба спричинила до того, що дівчинка не ходила до школи, однак завдяки матері, а також М.   Драгоманову, який мав великий вплив на духовний розвиток Лесі Українки, вона дістала глибоку і різнобічну освіту. Письменниця знала більше десяти мов, вітчизняну і світову літературу, історію, філософію. Так, наприклад, у 19 років вона написала для своєї сестри підручник «Стародавня історія східних народів».

У 1879 році було заарештовано і вислано до Сибіру тітку Лесі Олену Косач, яка належала до київського гуртка «бунтарів», там же, в Карійській тюрмі, загинула мати її найближчої товаришки — Марія Ковалевська. Враження тих літ виявилися такими сильними й пам’ятними, що пізніше ожили у віршах «Віче», «Мати-невільниця», «Забуті слова», «Епілог».

На початку 1893 року у Львові виходить перша збірка поезій Лесі Українки — «На крилах пісень». Серед вміщених у збірці творів виділяється вірш «Contra spem spero», що сприймається як кредо молодої письменниці, декларація її незнищенного оптимізму. Та особливо гостро, як заклик і гасло, прозвучали у тогочасній суспільній атмосфері «Досвітні огні».

Початок роботи Лесі Українки над прозовими жанрами пов’язаний з діяльністю гуртка київської літературної молоді «Плеяда». Тут готували видання для народу з історії, географії, перекладали твори російських та зарубіжних письменників; гуртківці писали і власні твори, які оцінювались на конкурсах. Так були написані і деякі оповідання Лесі Українки.

У 1894 – 1895 роках Леся Українка перебувала в Болгарії у Драгоманова. У Болгарії була написана переважна частина циклу політичної лірики «Невільничі пісні». Нове явище в її творчості — сатира, спрямована проти українського буржуазного націоналізму та клерикалізму.

З 1893 року вона перебуває під таємним наглядом, підтримує тісні зв’язки з особами, які були на засланні.

1899 року у Львові виходить друга збірка поезій — «Думи і мрії». Ця збірка засвідчила безсумнівний злет творчості молодої поетеси.

Пише статті для російського журналу “Жизнь”.

Після смерті її близького друга С.   Мержинського, в одну з найстрашніших ночей у стані невимовної туги створила вона драматичну поему «Одержима» (1901 р.). Пережита особиста драма позначилась на загостренні хвороби легень, і Леся Українка їде на Буковину, далі — Гуцульщину рятувати підірване здоров’я.

Міцніють зв’язки Лесі Українки з соціал-демократичним рухом. З групою товаришів вона займається розповсюдженням соціалістичної і марксистської літератури, перекладом праць теоретиків соціалізму, виданням цих творів за кордоном і транспортуванням у Росію.

Феномен таланту Лесі Українки полягав у тому, що вона одночасно плідно працювала в різних літературних жанрах.

Особливе місце у творчій біографії Лесі Українки займає фольклор. Починаючи з дитячих вражень (поема в народному дусі «Русалка») і кінчаючи останньою казкою «Про велета», він органічно входить у поетичний світ письменниці.

Через хворобу Лесі Українці доводилось багато їздити по світу. Вона лікувалася в Криму і на Кавказі, у Німеччині і Швейцарії, в Італії та Єгипті. І хоча чужина завжди викликала в неї тугу за рідним краєм, але й збагачувала новими враженнями, знанням життя інших народів, зміцнювала й поглиблювала інтернаціональні мотиви її творчості. Так, у циклі «Весна в Єгипті» (1910 р.), Леся Українка знайомить українського читача з цим краєм, його природою, людьми.

У 1904 році в Києві вийшло ще одне видання поетичних творів Лесі Українки (вибране) під заголовком «На крилах пісень».

1905 рік не був несподіваним для Лесі Українки. Драматичні поеми «Осіння казка» і «В катакомбах», датовані 1905 роком, були безпосереднім відгуком на революційні події.

Після поразки революції Леся Українка звертається до соціальної і політичної сатири, співробітничає в журналі «Шершень».

В останнє десятиліття у творчості Лесі Українки переважає драматургія. За порівняно короткий час було написано понад двадцять драматичних творів, які відкрили нову сторінку в історії театральної культури.

Визначним досягненням драматургії Лесі Українки є її «Камінний господар». Це одна з найцікавіших версій легенди про Дон Жуана, до образу якого зверталося багато великих художників. Звернення до образу Дон Жуана мало і конкретні причини.

Останні роки Леся Українка жила в Грузії та Єгипті. Невблаганно прогресувала хвороба. Перемагаючи тяжкі страждання, вона знаходила силу працювати. На Кавказі вона все частіше згадувала волинське дитинство, перед нею поставали картини задумливої поліської краси. Так виникла «Лісова пісня», яка була написана за кілька днів тяжкохворою поетесою. 

Леся Українка померла 1 серпня 1913 року в грузинському містечку Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

                                                                

Міжнародний день рідної мови

*Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб - МОВА*

Недарма говориться, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рідної мови обійтися не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.

21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави.

Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Тож, як писав Максим Рильський: «...Як парость виноградної лози плекаймо мову...». Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!

Міжнародний день рідної мови був встановлений з метою вшанування пам'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів.

Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила, що щорічно, починаючи з лютого 2000 року, відзначатиметься Міжнародний день рідної мови.

Відзначенням цього дня ЮНЕСКО хотіло привернути світову прогресивну спільноту до безправного становища багатьох поневолених народів, у яких гнобителі намагаються відібрати рідну мову. Проте саме вона є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства.

Зараз у світі люди говорять на 6 000 мов, і приблизно половина з них під загрозою зникнення.

Втрата мови — то втрата самобутності. З метою захисту мов та задоволення мовних інтересів національних меншин Рада Європи розробила та прийняла Європейську Хартію регіональних мов або мов національних меншин, яка ратифікована Верховною Радою України 15 травня 2003 року.

В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне роозпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови. 

За даними Всеукраїнського перепису населення станом на 2001 рік кількість населення України становила 48 млн. 457 тис. осіб. Українську мову вважали рідною 67,5% населення України.

День Героїв Небесної Сотні

20 лютого, в Україні вшановують пам'ять загиблих учасників Революції Гідності

Цього дня 2014 року під час Єврореволюції на Інститутській вулиці у Києві силові підрозділи режиму Януковича розстрілювали протестувальників. Всього за день було до ста жертв, яких назвали «Небесною Сотнею». О 22:17 Верховна Рада прийняла постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України», низка представників влади заявили про перехід на бік народу. День 20 лютого став переломним у ході подій Революції гідності.

 З метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), указом президента України від 11 лютого 2015 року 20 лютого визначено Днем Героїв Небесної Сотні.

104 Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців - громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані, посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні. Україна заплатила надто високу ціну за звільнення від диктатури і свій цивілізаційний вибір – бути частиною Європи.

120 років від дня народження Валеряна Петровича Підмогильного

Валер’ян Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 р. в с. Чаплі під Катеринославом (нині околиця м. Дніпро) в селянській родині. 1910 р. Валер’ян після закінчення початкової церко­вно-парафіяльної сільської школи вступив до Катеринославського реального училища, яке закін­чив у червні 1918 р. Восени того ж року вступив до Катеринославського університету. 1919 р. він залишив навчання і працював учителем у Павлограді та Катеринославі. 1922 р. письменник переїхав до Києва. З 1923 р. В. Підмогильний працював редактором вида­вництва «Книгоспілка», пізніше — редактором журналу «Життя і революція», був одним із засно­вників літературної групи «Ланка» (з 1926 р. — МАРС (Майстерня революційного слова), до якої входили київські письменники-попутники (тобто письменники, котрі не пропагували у творах ко­муністичну ідеологію, але й не виступали проти). 1929  р. В. Підмогильний переїхав до Харкова, де працював консультантом з іноземної літера­тури в кооперативному видавництві «Рух». 8 грудня 1934 р. письменник був заарештований і засуджений на десять років ув’язнення в концентраційному таборі на Соловецьких островах. З листопада 1937 р., до двадцятилітнього юві­лею Жовтневої революції, згідно з постановою Особливої трійки УНКВД Ленінградської області, В. Підмогильний був розстріляний в урочищі Сандормох у Карелії. Перші оповідання В. Підмогильний почав писати, ще навчаючись у реальному училищі. 1920 р. вийшла збірка, яка мала назву «Твори. Том І». 1921 р. друкуються оповідання «В епідеміч­ному бараці», повість «Остап Шаптала». 1922 р. в еміграційному журналі «Нова Україна», який видавав В. Винниченко, був надруко­ваний цикл оповідань «Повстанці» та оповідання «Іван Босий». 1924 р. вийшла книжка оповідань «Військовий літун», 1925 р. — повість «Третя революція». 1930  р. на сторінках журналу «Життя і революція» було надруковано роман «Невеличка дра­ма», який брутально засудили критики. В останні роки життя письменник зміг видати новелу «З життя будинку»; незавершена «Повість без назви» була надрукована лише 1988 р. В. Підмогиль­ний багато перекладав, зокрема твори Вольтера, Д. Дідро, О. де Бальзака, Анатоля Франса, Ті де Мо­пассана, Г. Флобера та ін. Активно займався письменник і проблемами функціонування української мови, уклавши разом з Є. Плужником словник «Фразеологія ділової мови», який видали 1926 та 1927 рр. Прозу В. Підмогильного можна назвати інтелектуально-психологічною. Світогляд письмен­ника сформований під впливом зарубіжної класичної літератури XX ст. та найяскравіших предста­вників західноєвропейської філософії поч. XX ст.: 3. Фройда, Ф. Ніцше, А. Шопенгауера. З-поміж попередників В. Підмогильного слід згадати найкращих представників української оповідної про­зи: М. Коцюбинського, В. Винниченка, В. Стефаника. Як і його попередників, письменника ціка­вила насамперед людина у проявах людського, її внутрішній та емоційно-духовний світ.

 29 січня

Україна вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами

Сьогодні - День пам’яті Героїв Крут

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів більшовицький наступ на Київ було зупинено на чотири дні, що дало змогу укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Цим документом Україна визнавалась самостійною державою з західним кордоном, що існував між Австро-Угорщиною й Росією до 1914 року. Холмщина і Підляшшя відходили до України. Водночас Договір передбачав встановлення дипломатичних відносин між деякими країнами, повернення військовополонених, обмін цивільних інтернованих, відмову від будь-яких анексій і контрибуцій, негайне відновлення економічних контактів і взаємного обміну товарами.

Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила в УНР і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

27 січня — День пам’яті жертв Голокосту

27 січня — День пам’яті жертв Голокосту

Сьогодні вся планета сумує за загиблими та шанує живих, згадуючи про жертви Голокосту. Цей день проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав у пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни. Це нагадування про всесвітню трагедію, про масове вбивство євреїв у всіх європейських державах.

Уперше в усьому світі Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відзначили у 2006 році. Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році, хоч і була однією з шести країн-ініціаторів ухвалення документа ООН . Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенцима.

Довідково. Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост — систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

Окупувавши Україну, нацисти знищили близько мільйона євреїв, серед яких були десятки тисяч дітей.

У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту у багатьох країнах світу відбуваються меморіальні, поминальні заходи. Світова спільнота не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля щодо окремої групи людей.

Книжкова витавка-реквієм у шкільній бібліотеці Долинського ліцею "Інтелект"

"А сіра хмара того мору над нами низько ще летить" 

130 років від дня народження Павла Григоровича Тичини

                                            

Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка. Вчився спочатку в земській початковій школі в с. Піски. Пройшовши проби голо­су, у 1900 р. став співаком архиєрейського хору при Троїцькому монастирі Чернігова й одночасно навчався в Чернігівському духовному училищі. У 1907-1913 рр. — студент Чернігівської духовної семінарії. З дитинства був обдарований музично, добре співав. Ще зовсім молодим почав спілкува­тися з корифеями української літератури — М. Коцюбинським, В. Самійленком. Після закінчення семінарії вступив до Київського комерційного інституту. Одночасно працю­вав редактором газети «Рада», технічним секретарем редакції журналу «Світло» (1913-1914 рр.), помічником хормейстера в театрі М. Садовського (1916-1917 рр.). У 1917 р. став членом редколегії газети «Рада». У 1918 р. вийшла перша збірка П. Тичини «Сонячні кларнети», яка була зустрінута прихильно. У 1920 р. виходять його збірки «Замість сонетів і октав», «Плуг». У 1923 р. поет пере­їздить до Харкова, стає членом редколегії щомісячника «Червоний шлях». Наступного року вихо­дить збірка «Вітер з України». У добу тоталітаризму поетові довелося вибирати між життям і поезією. Це був час жорстоких страждань та душевних зламів. У віршах П. Тичини починає з’являтися суміш нещирості й напіввимушеності. За оптимістичними картинами радянської дійсності, що постають з його поезій, сто­їть великий біль справжнього митця. До передвоєнних збірок П. Тичини належать: «Чернігів» (1931р.), «Партія веде» (1934 р.), «Чуття єдиної родини» (1938 р.), «Сталь і ніжність» (1941 р.). Під час Другої світової війни поет перебуває в евакуації в Уфі. Найбільшим здобутком цих часів є поема «Похорон друга». Найфундаментальнішим твором П. Тичини була симфонія «Сковорода», яку він писав майже протягом усього життя. Павло Григорович був дійсним членом Академії наук України (1929 р.). Знав кілька мов, перекладав багато творів. Помер П. Тичина 16 вересня 1967 р. Поезія П. Тичини музична, наповнена зоровими, слуховими та іншими образами. У ній спле­лася мелодія слова з музичною мелодією. У ранній своїй творчості поет — невтомний шукач нових форм поезії, експериментатор. Найбільше його цікавила проблема співвідношення раціонального та інтуїтивного, тому роль прозріння в його поезіях величезна. Поет вдається до багатозначної символіки («Золотий гомін»), важко вловимих асоціацій.

                                                              

День української писемності та мови


9 листопада – День української писемності та мови, свято, яке щороку відзначається в Україні. За православним календарем – це День вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Свято було започатковано Указом президента України № 1241/97 від 6 листопада 1997-го. В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця». 

Це свято спрямоване на підтримку рідної мови, привернення уваги світового українства до проблем української мови, її вивчення та розвиток, пропаганди і популяризації, та водночас демонстрацію її краси й багатства, літературної довершеності. Це свято гуртує усіх нас на шляху відродження Духовності, зміцнення державності, формування громадського світогляду. Адже кожен народ відбувся лише тоді, коли усвідомив себе у Рідному Слові.

18 травня

Міжнародний день музеїв

Міжнародний день музеїв з’явився в календарі у 1977 році

18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято.

Міжнародний день музеїв з’явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums - Міжнародна рада музеїв) була прийнята пропозиція радянської організації про встановлення цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах.

За словами Жака Перо, президента ICOM, «музеї повинні зайняти місце в серці суспільства і бути відкритими громадськості. Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, і ми повинні запропонувати їй можливість підтримати наші цілі і взяти участь в нашій роботі. Таким чином, необхідно, щоб музеї та суспільство працювали разом, в дусі творчості та інновацій ».

Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитись. Збираючи і зберігаючи пам’ятки матеріальної і духовної культури, вони ведуть велику науково-освітню та освітньо-виховну роботу.


Зоологічний музей запрошує на онлайн-екскурсію

В рамках святкування Міжнародного дня музеїв Зоологічний музей покаже всі свої скарби онлайн і розповість про них багато цікавого!

Коли? •       18 травня, 13:00 - 14:30
Де? •           facebook.com/ZooMuseumLNU
Скільки? •   Безкоштовно

День пам’яті та примирення 

(пам’яті жертв Другої світової війни, примирення між країнами-учасниками Другої світової війни) —

 пам'ятний день в Україні, який відзначають 8 травня, в річницю капітуляції нацистської Німеччини (цю подію прийнято розглядати як символ перемоги над нацизмом). Відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, метою відзначення є «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму».

До Дня пам'яті та примирення та Дня перемоги над нацизмом у Другій ...


     8 травня 1945 Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла «Акт про беззастережну капітуляцію» збройних сил Нацистської Німеччини.
     Сьогодні, 8 травня  в Україні  День пам'яті та примирення. Його традиційно відзначають у річницю капітуляції нацистської Німеччини.
     Відповідно до указу президента України, підписаного 2015 року, метою відзначення є «гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги усім борцям проти нацизму».
     Нагадаємо, 8 травня 1945 року Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла «Акт про беззастережну капітуляцію» збройних сил Нацистської Німеччини, підписаний начальником Оперативного штабу ОКВ генерал-полковником Альфредом Йодлем за дорученням президента Німеччини Карла Деніца.
     Акт був підписаний ще 7 травня в Реймсі (Франція), однак ратифікований наступного дня в Берліні. З цієї нагоди 8 травня 1945 року в багатьох містах Європи та США були проведені святкування.
     Згідно резолюції Генеральної Асамблеї ООН №A/RES/59/26 від 22 листопада 2004 року, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, пропонується щороку відзначати один або два дні (8 й 9 травня) як данину пам'яті всіх жертв Другої світової війни.
     

Нова пошта” дарує дітям із соціально вразливих сімей 300 тисяч ...

УВАГА !!!

Нова пошта дарує книги діткам з багатодітних, неповних чи малозабезпечених родин.
Щоб отримати книгу потрібно перейти за посиланням та заповни анкету:

https://cutt.ly/8yyShEm. https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdXd0K8YgnJCQK6lXobhmZ9bU8snD9MeV31qULr_Vq6XI3LNQ/viewform

34 річниця катастрофи: сьогодні День пам’яті Чорнобильської трагедії 

26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний хімічний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу.

Внаслідок вибуху виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблоку. Майже одразу на місце аварії приїхали пожежники. Вогонь гасили до 5 години ранку. Проте, у середині самого четвертого блоку його вдалося ліквідувати лише 10 травня, коли більша частина графіту згоріла.

Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн – Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим – сьомим рівнем небезпеки.

Визначити масштаби катастрофи та її впливу на здоров'я людей важко досі - тільки від раку, що розвинувся в результаті отриманої дози радіації, померли сотні тисяч людей. Прип'ять і навколишні села ще кілька століть будуть небезпечними для проживання.

Населення Прип'яті, яке в 1986 році становило 45 тис. осіб, повністю евакуювали протягом перших трьох днів після вибуху. Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень зі Швеції, де на АЕС «Форсмарк» знайшли радіоактивні частинки, які приніс вітер зі сходу, та оцінки масштабів зараження, розпочалася евакуація населення із зони ураження.

Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед, ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження. Понад 2,5 мільйонів мешканців України страждають від захворювань, спричинених опроміненням, і близько 80 тисяч із них отримують допомогу. За даними міжнародних організацій, в результаті аварії померли 60 тисяч ліквідаторів, а 165 тисяч стали інвалідами, у Європі зафіксовано 10 тисяч випадків вроджених патологій у новонароджених та 10 тисяч випадків раку щитоподібної залози.

У результаті цієї катастрофи з сільськогосподарського користування було виведено понад 5 млн га земель. Задля запобігання розповсюдженню радіації наприкінці 1986 року зруйнований реактор накрили спеціальним «саркофагом».

За оцінками спеціалістів, під ним залишилося близько 95% палива, яке було в реакторі на момент аварії, а також значна кількість радіоактивних речовин, які складаються із залишків зруйнованого реактора. З міркувань безпеки 15 грудня 2000 року роботу Чорнобильської АЕС було припинено. Водночас об’єкт «Укриття», зведений у 1986 році, поступово руйнувався.

У 2004 році було проведено тендер на проектування і спорудження нового «саркофагу» - Нового безпечного конфайнмента. Його будівництво розпочалось у 2012 році. 29 листопада 2016 року на об’єкт «Укриття» було насунуто Арку Нового безпечного конфайнмента.

За задумом проектувальників, нова споруда зможе вирішити проблему, як мінімум, на 100 років, хоча ліквідувати станцію планують у 2065 році.

Чорнобиль — це не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Завдяки самопожертві ліквідаторів аварія стала символом жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу й подальшого розповсюдження радіації. 

Минуло 34 роки від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія — техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, яка нанесла непоправної шкоди довкіллю та здоров’ю людей. Якби не подвиг простих людей, які ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу. Низький уклін всім хто боровся зі страшною бідою. Священна пам'ять про Ваш подвиг не згасне у віках і збережеться в серцях народу.

Книги про Чорнобильську трагедію стають актуальними не лише напередодні річниці аварії, але й тоді, коли ви у собі відкриваєте відчуття взаємозалежності власних, здавалося б, незначних дій, та крихкості навколишнього світу. Збагачення свого досвіду свідченнями та дослідженнями подібного штибу, можуть убезпечити наступні покоління від згубних вчинків. Тому ми підготували для вас декілька книг про Чорнобильську аварію:

Чорнобильська молитва — Світлана Алексієвич
Роман створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідато­рами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами «зони», посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.

Читати

Я писатиму тобі щодня… — Галина Ковтун
Ця повість про Героя Радянського Союзу Володимира Правика, його світле почуття кохання, вірність своєму обов’язку перед людьми, Батьківщиною. Володимир Правик того квітневого дня, коли сталась аварія на ЧАЕС був на службі в караулі на ній же. Щоб усвідомити масштаби тієї страшної трагедії, щоб відчути своїм серцем, що робилось в душах її очевидців… розгорніть книжку і прочитайте її від першої сторінки до останньої.

Читати

Чорнобиль — трава гірка — Леонід Даєн
Ця повість про начальника воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АБС Леоніда Петровича Телятникова і його товаришів-пожежників, які грізної ночі 26 квітня 1986 року першими вийшли на поєдинок з вогненною стихією і погасили пожежу на станції, про людей мужніх, до кінця відданих своїй справі, своєму священному обов'язку.

Тієї вогняної ночі: Чорнобильська сповідь — Лідія Вірина 
Книга розповідає про подвиг Володимира Правика, одного з перших пожежників, які прибули на Чорнобильську АЕС. Володимир отримав велику дозу опромінення і помер у 6-ій клінічній лікарні Москви 11 травня 1986 року. У 23 роки нагороджений зіркою Героя Радянського союзу, посмертно.


:blue_book: #Вірина #Документальні :blue_book:

Читати

23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права

"Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманість здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу – це джерела мудрості."

(Повість минулих літ)

23 квітня - доленосна для світової літератури дата. У цей день народились такі видатні письменники, як Моріс Дрюон, Володимир Набоков, Андрій Курков, Григорій Тютюнник, а також померли такі літературні велетні, як Мігель де Сервантес Сааведра, Вільям Шекспір, Інка Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський. Тому природно, що саме цей день, за пропозицією Міжнародної Асоціації Книговидавництв, був обраний Генеральною конференцією ЮНЕСКО Всесвітнім днем книги, а за пропозицією Російської Федерації у формулювання було додано і авторське право.

23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права

Таким чином, починаючи з 1995 року, 23 квітня майже у 200 країнах світу святкується Всесвітній день книги і авторського права. Своїм святом цей день вважають автори, видавці, вчителі, бібліотекарі та всі, хто причетний до книжкової справи. Усюди організовуються цікаві акції, книжкові ярмарки, виставки, презентації, голосні читання, зустрічі з письменниками, автограф-сесії тощо. Традиція святкування народилася в іспанській Каталонії, де вже понад 80 років люди в день святого Георгія дарують червоні троянди і книжки тим, кого люблять: троянди символізують кров, пролиту Георгієм - покровителем Каталонії - у битві з драконом, а книги нагадують про сумну дату 23 квітня 1616 року - день смерті видатного іспанця Мігеля де Сервантеса Сааведри, автора безсмертної літературної перлини «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі».


23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права

Сьогодні, коли без Інтернету та цифрових технологій важко уявити собі життя та роботу, здається, що книга відступає на другий план. Але це зовсім не так. Книга була і залишається незамінним супутником людини, її мовчазним радником, всезнаючим помічником, невичерпним джерелом мудрості. Не випадково народ створив про книгу стільки прислів'їв:

Книга вчить, як на світі жить.
Хто багато читає, той багато знає.
Читання — ось краще навчання.
Книга допоможе в труді — виручить в біді.
З книгою подружишся — розуму наберешся.
Книга — твій друг, без неї, як без рук.

Книга відіграє провідну роль у духовному розвитку кожного народу, поєднує цілі покоління людей.

Щодо авторського права - це один із засобів охорони інтелектуальної власності людини, набір прав, наданих авторам оригінальних творів. Інтелектуальна власність охоплює всі творіння людського розуму. Великий Мікеланджело писав: «Людина малює головою, а не руками». Авторське право захищає не ідеї або факти, а спосіб їх вираження: письмові, музичні, живописні, драматичні, хореографічні твори, фільми та мультимедійні продукти, комп'ютерні програми. Знаком того, що той чи інший оригінальний твір охороняється авторським правом, служить символ ©. За ним, зазвичай, вказується ім'я власника авторського права та рік створення твору.
Першим нормативним актом авторського права вважається «Статут королеви Анни», 23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права

прийнятий в Англії у 1709 році. А в 1967 р. в Стокгольмі була підписана Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності - спеціалізованої агенції Організації Об'єднаних Націй.  Її мета - розвиток збалансованої та загальнодоступної міжнародної системи охорони інтелектуальної власності. З прийняттям Верховною Радою України Закону № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року у нашій країні було створено авторське правове поле, яке весь час удосконалюється і стає ближчим до міжнародних норм.

З 2001 року з ініціативи мадридських книговидавців ЮНЕСКО проводить щорічний відбір Світової столиці книги. У відбірковий комітет входять представники ЮНЕСКО та трьох міжнародних професійних книговидавничих організацій - Міжнародного союзу видавців, Міжнародної федерації книгопродавців та Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ.
Звання Світової столиці книги присвоюється строком на один рік і набирає чинності 23 квітня, в день святкування Всесвітнього дня книги та авторського права . Присвоєння цього звання є свідченням співпраці між основними партнерами у книговидавничій справі , бажання міст сприяти розвитку книговидавничої справи і читання.
Світовими столицями книги ставали міста: Мадрид (Іспанія, 2001), Олександрія (Єгипет, 2002), Нью-Делі (Індія , 2003), Антверпен (Бельгія, 2004), Монреаль (Канада, 2005), Турин (Італія, 2006), Богота (Колумбія, 2007), Амстердам (Нідерланди, 2008), Бейрут (Ліван, 2009) , Любляна (Словенія, 2010), Буенос-Айрес (Аргентина, 2011), Єреван (Вірменія, 2012), Бангкок (Таїланд, 2013), Порт-Харкорт (Нігерія, 2014).

23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права

Титул Світової столиці книги - 2015 ЮНЕСКО присвоїла місту Інчхон (Південна Корея). Організація оцінила високий рівень програми південнокорейського міста з популяризації культури читання серед молоді та вразливих груп населення.

На фото: місто Інчхон (Південна Корея).

Міжнародний день дитячої книги - 2 квітня

Дитячі книги – енциклопедія всього цікавого, радісного і важливого, що тільки буває на світі.

День дитячої книги з'явився в 1967 році. Ініціатором його створення стала організація під назвою «Міжнародна рада з дитячої книги» (абревіатура - IBBY), а точніше, її засновник - німецька письменниця, журналіст і перекладач Йєлла Лепман. Свято приурочене до дня народження одного з найвизначніших письменників-казкарів - Ганса Х. Андерсена, який народився в 1805 році.

Ініціатор свята, Йєлла, практично все своє дивовижне життя присвятила дітям та дитячій літературі. Вона перекладала і редагувала безліч дитячої і юнацької літератури, сама написала кілька книжок для дітей, а також заснувала Міжнародну юнацьку бібліотеку, що представляє собою професійно складений збірник кращих дитячих книг письменників світу. Один з найбільш успішних проектів даної міжнародної бібліотеки - тематичні виставки книг письменників світу в різних країнах.

Йєлла Лепман також організувала премію імені Ганса Х. Андерсена для дитячих письменників. Ця премія вручається 2 квітня, на святі, кожні 2 роки. В даний час її лауреатами є понад 40 осіб - ілюстратори та письменники, в тому числі Астрід Ліндгрен, Джанні Родарі, Туве Янссон і Джеймс Крюс.

З появою і поширенням друкованого верстату в Європі починається й історія дитячої літератури як такої, і до 18 століття асортимент книг для дітей був вже достатньо великий для того, щоб дитина могла вибирати собі книги за смаком.

19 століття по праву називається золотим століттям літератури, адресованої дітям і юнацтву. До цього часу не викликав сумніву той факт, що дітям, крім підручників і книг на релігійну тему, потрібні й власні книги, крім того, неухильно підвищувалася грамотність населення, включаючи і бідні класи. Найважливішою подією стала поява книг Льюїса Керролла про Алісу - ці книги були засновані на вільному польоті фантазії і гумору.

Дитячі книги - енциклопедія всього цікавого, радісного і важливого, що тільки буває на світі. Сьогоднішнє свято - додатковий привід почитати дитині на ніч, «підкинути» її хорошу книгу, а може, й самим перечитати улюблені з малих років книги. Або навіть заповнити прогалини минулого і, нарешті, прочитати те, що колись пропустили...

Пропонуємо вашій увазі онлайн-бібліотеки для дітей:

Електронна бібліотека Національної бібліотеки України для дітей

http://www.chl.kiev.ua/elibrary/

У фонді Національної бібліотеки України для дітей є багато книжок, які збереглися в країні у одиночних примірниках і зберігаються у зібранні рідкісних і цінних видань. Деякі з них являють собою справжні шедеври книжкової культури періоду другої половини XIX – першої половини XX століття, є й малотиражні цікаві наукові дослідження, які можуть стати у нагоді сучасним вченим.

Доступ до цих книжок мають лише окремі дослідники: книгознавці, мистецтвознавці, літературознавці, художники та видавці. Тому основною метою проекту “Електронна бібліотека НБУ для дітей” є ознайомлення широкого загалу із кращими зразками зібрання бібліотеки в межах існуючого законодавства з авторського права. В планах проекту включення у електронну бібліотеку сучасних книжок, що стане можливим після досягнення відповідних домовленостей з авторами та видавництвами.

Дитяча публічна онлайн-бібліотека “Читанка”

http://chytanka.com.ua/

Дитяча публічна онлайн-бібліотека "Читанка" спеціалізується на україномовних ілюстрованих книжках. Автори проекту сканують старі дитячі книжки з малюнками для того, щоб поділитися ними з сучасними дітьми.

Щоб знайти потрібну книжку варто скористатися авторським, алфавітним або систематичним каталогом. В перших двух розділах книжки розташовані за автором чи найменуванням, а в другому вони згруповані по наступних розділах: “Зарубіжні”, “Українські”, “Дитячі”, “Пізнавальні”, “Повість”, “Оповідання”, “Казки”, “П`єси”, “Віршовані твори”, “Гумор”, “Журнали”, “Підручники” і т.д.

Всі книжки в "Читанці" можна завантажити в єдиному форматі DJVU, тому їх можливо читати тільки на планшетах чи рідерах, які підтримують цей стандарт електронних книжок.

27 березня

Міжнародний день театру відзначається щорічно 27 березня починаючи з 1962 року. Він був заснований у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру (МІТ) при ЮНЕСКО. Діяльність МІТ, згідно з його статутом, має бути направлена на «зміцнення миру і дружби між народами, на розширення творчої співпраці всіх діячів світу».



                                       Перші театри 

Слово «театр» (греч. theatron, місце для видовищ, видовище) – рід мистецтва, а також будівля, призначена для представлення драматичних творів перед публікою. Традиційно включає сцену – майданчик, де відбувається дія, – і зал для глядачів.
Згадка про перший театральний досвід датується 2500 роком до нашої ери. Перша театральна гра відбулася в Єгипті. У давній Греції театр став формуватися як мистецтво, встановлювалися чіткі визначення трагедії і комедії, а також інших театральних форм. В Україні театральне мистецтво бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях і обрядах.


                                            Український театр 

Починаючи із ХІ століття відомі театральні вистави слов’янських скоморохів. В епоху Київської Русі елементи театру були в церковних обрядах. Про це свідчать фрески Софійського собору в Києві (ХІ століття).
Перші зразки драми прилюдно виголошувалися учнями київських Братської та Лаврської шкіл(16-17 століття).
Важливими осередками розвитку релігійної драми у цей час вважалася такожЛьвівська братська школа та Острозька академія.
У 17-18 столітті широкого розмаху набули вертепи — мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.
У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові, в колишньому костелі єзуїтів. В Наддніпрянщині, де перші театральні трупи народилися також у 18 столітті, процес відкриття стацінарних театральних споруд просувався повільніше.
Так, у Києві перший стаціонарний театр з’явився у 1806 році, в Одесі – в 1809, в Полтаві – в 1810.


Цікаво знати

Цікаво, що японський театр кабукі, де всі ролі, навіть жіночі, грають чоловіки, заснувала саме жінка. Її звали Окуні і вона була служницею якогось святилища в 17 столітті. Вона та інші жінки виконували тоді також всі ролі, в тому числі і чоловічі. Однак незабаром керівництву країни не сподобалася ця аморальна атмосфера і жінок в театрі кабукі замінили юнаками, а згодом зрілими чоловіками. У наш час традиції вже не настільки сильні, і в деяких трупах жіночі ролі стали знову виконувати жінки.

А от Пітера Пена в театральних постановках частіше грають не хлопчики, а жінки мініатюрної статури. Однією з причин цього стало те, що в Англії в перші десятиліття 20 століття, коли Джеймс Баррі написав твір, діяв закон, що забороняє дітям до 14 років працювати після 21 години.

Амвросій Бучма

Наталя Ужвій

Юрій Шумський

Ада Роговцева

 Ольга та Наталя Сумські 

Богдан Ступка

Всесвітній день поезії

Згідно резолюції 30-ї сесії ЮНЕСКО, яка проходила в 1999 році в Парижі, було прийнято рішення щорічно відзначати Всесвітній день поезії(World Poetry Day). Основна ідея цього свята полягає у збереженні зникаючих мов, розвитку літературного жанру, поширенні поетичного руху в усьому світі.

День поезії першими стали відзначати в американському штаті Огайо в 1938 році. Пізніше ініціатива поширилася і на інші території, охопивши всю планету. І це правильно. Адже мистецтво притягує добро, отже, збагачує наш духовний світ цінностями на якісно іншому рівні.

У рамках цього дня проходить масштабний фестиваль поезії «Поетичні вечори Струги», організований в невеликому македонському містечку Струга в 1961 році. До 1966 року цей фестиваль отримав міжнародний статус і заснував премію «Золотий вінець», яку щорічно вручають найкращому поетові світу.

В Україні Всесвітній день поезії відзначають на державному рівні. У літературних музеях проходять лекції, що піднімають тему поетичної спадщини і сучасних ідей. У бібліотеках проводять презентації літературних новинок. У засобах масової інформації публікують вірші найбільш талановитих майстрів художнього слова, розкриваючи перед читацькою аудиторією нові тенденції у розвитку поезії. 

Поезія збагачує наш внутрішній світ. І буде правильним згадувати про неї не тільки 21 березня, оскільки вірші спонукають мрії втілювати в реальність, фарбуючи життя в насичений колір.

Вважається, що перший поетичний твір був написаний у 23 столітті до нашої ери. Це вірші-гімни аккадської принцеси і верховної жриці, відомої як Енхедуанна. Гімни Енхедуанни вважалися священними. 

Віршована форма аж до епохи Відродження шанувалася в Європі як одна з основних умов краси і була практично єдиним інструментом перетворення слова на мистецтво.

Декілька ідей, як зустріти Всесвітній день поезії

«Поезія так відрізняється від прози,

як танець від прогулянки пішки».

Джон Вейн

1. Погадати на поетичній збірці

Візьміть з полиці улюблену збірку поезії, загадайте номер сторінки і рядка – і, може, саме ці слова дадуть вам якусь підказку, наштовхнуть на правильне рішення чи просто надихнуть провести вечір із поезією цього автора.

2. Вивчити вірш

Не лякайтеся. Можливо, у вас і залишилася шкільна травма від регулярного декламування біля дошки нудних віршів про степи-лани-солов’їв. Та ось вам  вагомі причини зробити вивчення віршів регулярною вправою:

по-перше, вірші тренують пам’ять: влаштуйте собі такий челендж – один вірш на тиждень. Обирайте улюблену поезію, що знову і знову відкликається у вашому серці, і рядок за рядком завчайте напам’ять, а потім декламуйте рідним, друзям чи просто собі перед дзеркалом. Щоб вивчити вірш, насправді достатньо півгодини.  Ви й не помітите, як покращиться ваша пам’ять, і вже за кілька місяців зможете з легкістю запам’ятовувати й відтворювати складну інформацію;

по-друге, якісна поезія талановитих авторів (які не просто по-графоманськи нагромаджують слова, а зважують усе до дрібниць) збагачує словниковий запас і допомагає висловити, здавалось би, невисловлюване;

і по-третє, вам завжди буде, чим здивувати співрозмовника чи кохану людину. Продекламуйте їм вірш, який найкраще передає ваші відчуття – і, можливо, почуєте у відповідь саме ті довгоочікувані слова. 

3. Шукати поезію довкола себе

За одним із тлумачень, поезія є мистецтвом зображати прекрасне в слові. Вам колись хотілося зафіксувати мить? Найпростіше, мабуть, це зробити в кадрі, клацнувши кнопку на фотоапараті. Дещо складніше, але так чуттєво – у музиці. Для когось же найприроднішим інструментом зафіксувати мить стане слово. А може, ви проживаєте життя крізь танець чи граючи на сцені? Як би там не було, у кожного власний спосіб висловити поезію душі. Озирніться довкола, відшукайте поезію в буденному, чомусь дуже знайомому, але такому, що знову і знову вас надихає, як-от ранкове сонце, сміх дитини чи відблиски сонячних зайчиків на стіні.

4. Написати власний вірш

А чому б і ні? Як і вивчення віршів напам’ять, складання поетичних творів також неабияк тренує ваші інтелектуальні здібності. Ну й що, що ви ніколи не писали віршів? Може, сьогодні от саме той день, щоб спробувати. Вважайте це знаком. А ще творчість – це завжди найдешевші й найефективніші ліки. Вкладіть у вірш усе, що давно турбує, і просто відпустіть його. Або зізнайтеся з його допомогою у своїх почуттях, якщо не вдається сказати в очі.

5. Оновити свою поетичну бібліотеку

Читання поезії – це завжди читання самого себе, занурення у свої глибини, співвіднесення з ліричним героєм – і, як бонус, можливість віднайти відповіді на питання, що давно хвилюють. Вчені стверджують, що читання поезії є таким собі нейрофізіологічним тренуванням для мозку, однак лише в тому випадку, якщо йдеться про складні поетичні твори з незвичними виражальними засобами чи складними синтаксичними конструкціями. 

Вчені Ліверпульського університету провели дослід: вони спостерігали за тим, як змінюється активність мозку добровольців під час читання поезії Шекспіра, Еліота, Вордсворта та інших класиків британської літератури. Так вчені встановили, що мозок людини реагує на кожне слово чи словесну конструкцію. При цьому надлишкове збудження в мозку, яке викликає поезія, підтримується ще протягом певного часу, створюючи додатковий імпульс, що заохочує людину читати далі й ефективніше засвоювати та аналізувати прочитане. Водночас, під час аналогічного експерименту із тими ж віршами, в яких спростили всі складні конструкції, не було зафіксовано такого підвищення активності мозку.

6. Поділитися улюбленим віршем

Поезія єднає. Якщо вам подобаються однакові вірші, цілком можливо, ви станете чудовими співрозмовниками і друзями. Схожі поетичні смаки говорять про схоже світовідчуття, а отже, про десятки спільних ниточок, які можуть між вами протягнутися. Поділіться з друзями улюбленим віршем – і, можливо, відкриєте когось з дуже неочікуваного боку.

7. Влаштувати поетичні читання

Це може бути читання у тісному родинному. Є ще й варіант найменшого спротиву – поетичні відеоканали. Дуже раджу завітати на канал «Ukrainian Poetry Portal» і послухати вірші сучасних поетів та класиків української літератури в новому й дуже чуттєвому виконані. Дізналася про цей канал, натрапивши кілька років тому на вірш Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать» у дуже зворушливому прочитанні Ольги Луценко.

8. Привітати друга-поета

Цілком можливо, серед вашого оточення є люди, для яких цей день не просто нагода вивести поетичне мистецтво з-під тіні прозових творів. Привітайте своїх знайомих, які пишуть вірші, особливо якщо вони лише починають випробовувати свої сили у цій справі.

90 років від дня народження Ліни Василівни Костенко 

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930р. в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. У 1936p. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про «балетну школу» замінюваного поля, по якому доводилося ходити, і про перший — написаний в окопі — вірш. Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956р. Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х років. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я серед визначних майстрів української поезії. Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її дальший розвиток. Творчий розвиток Ліни Костенко — поетеси гострої думки і палкого темпераменту — не був позбавлений ускладнюючих моментів. Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що досить тривалий час вірші Л. Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над своїм найвидатнішим досьогодні твором — романом у віршах «Маруся Чурай», за який вона в 1987p. була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. Перу поетеси належать також збірка поезій «Сад нетанучих скульптур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987). Живе та працює Ліна Костенко в Києві.

                                                             https://www.youtube.com/watch?v=R1Ihyn2Oyzo

https://www.youtube.com/watch?v=g5NugcFszB4

                                                                       https://www.youtube.com/watch?v=aXLIDviLPhA

https://www.youtube.com/watch?v=hx4KTIdH7UQ

https://www.youtube.com/watch?v=sksCXiH96h4

https://www.youtube.com/watch?v=CsDYDLUvSGY

10 книг, які варто прочитати на карантині

З 12 березня на всій території України введено карантин з метою недопущення розповсюдження коронавірусу Covid-19.

Погляньте на карантин, чи на вимушену ізоляцію, як на несподівану можливість – прочитати давно відкладену книгу, переглянути давно рекомендований серіал чи разом з усією сім’єю пограти у настільну гру.

Хочу порадити книги, які допоможуть вам з користю провести час.

  • Маленьке життя Ханьї Янагіхари.

Ця книга з тих, які розділять прочитане вами на “до” та “після”.  Це книга, яку швидко не закривають на останній сторінці, вона ще довго ятрить та не відпускає.  Це книга про дружбу, любов, зраду, самотність, про незбагненну силу людської природи та сутності, про те, які випробування може витримати людина, яка любить. Історія життя та дружби трьох юнаків з Нью-Йорка.

  • Люди серед дерев Ханьї Янагіхари.

Це сумний гімн споживацькій натурі людства, яке знищуючи все навколо себе, насамперед, знищує себе. Книга багата сюжетними штормами та вишуканим словом.

  • Повелитель мух Вільяма Ґолдінґа.

Історія про здичавіння англійських підлітків, які опинились на безлюдному острові після авіакатастрофи. Книга про те, як швидко деградує людина – хай молода і з високими стандартами – як швидко її п’янить смак влади, і як швидко за ними постає випалена земля, вогонь від якої, можливо, їх насамкінець і рятує.

Книга стоїть в рядку, як обов’язкова для прочитання мислячим людям.

  • Шпиль Вільяма Ґолдінґа.

Вважаю, це етимологія відомого вислову: “Благими намірами вистелена дорога у пекло”. Якщо ближче до тексту – як звести шпиль храму, поливаючи його основи людською кров’ю та стражданнями.

  • Таємнича історія Біллі Міллігана Деніеля Кіза.

Історія, яка заснована на реальних подіях про юнака, котрий страждає на роздвоєння особистості.

Деніел Кіз особисто їздив до нього на інтерв’ю, провідував його у психіатричних клініках. Так народилась книга, яка читається на одному диханні.

Прочитавши її, ми зрозуміємо, що нічого не знаємо про себе.

  • Єрусалим – одне місто три релігії Карена Армстронга.

Це важка історична праця для читання, але корисна для розуміння історії світу, релігій, історії єврейського народу. На сторінках виписана історія народження Святої Землі, кожний сантиметр якої рясно политий кров’ю. Книга дає ключі для розуміння багатьох конфліктів на Близькому Сході.

  • Весна варварів – перша повість німецько-швейцарського автора Йонаса Люшера.

Уявіть, компанія багатеньких лондонців вирушає у Туніс відсвяткувати розкішне весілля. Після яскравої вечірки, напередодні вранці Лондон оголошує державне банкрутство і всім цим розбещеним молодикам дорогий готель стає не по кишені, а їхні кредитні картки заблоковані. Як швидко вони стають варварами та нелюдами.

  • Антикрихкість Нассіма Ніколаса Талеба.

Книга не для “почитати перед сном”. Це серйозний твір з осмислення бізнесу та навколишніх процесів, його правил та винятків. Основна ідея книги в тому, що ти будеш великими професіоналом, коли сам пізнаватимеш те, чого прагнеш, постійне самовдосконалення та самоосвіта – ваша незмінна рушійна сила.

  • Зелений король Поля-Лу Сулітцера.

Він написав цілу серію бестселерів у жанрі економічний детектив.

Австрійський єврей, в’язень німецьких концтаборів спочатку організовує в Америці успішну доставку преси, а потім створює цілу бізнес-імперію та стає найбагатшим жителем планети.

Знання законів економіки допомогли автору написати захопливу історію життя.

  • Тисяча сяючих сонць Халеда Хоссейні.

У центрі розповіді історія двох жінок, які опинились на попелищі зруйнованого Афганістану. Книга про жіночу силу та дух, жертовність та любов.

Як не панікувати через коронавірус в Україні –

4 правила

11 березня Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила пандемію коронавірусу.

Визнання ВООЗ – не заклик до бездумного скуповування провізії у супермаркетах і посилення страху за своє життя. Проте, на жаль, це таки може викликати паніку.

Паніка – це стан сильного страху через усвідомлення уявної або реальної загрози життю. У такому стані людина відчуває неконтрольоване бажання уникнути цієї загрози.

Що відбувається під час паніки:

  • загальна розгубленість;
  • підвищена тривожність;
  • думки про загрозу та обговорення цієї теми з навколишніми;
  • зниження продуктивності праці;
  • можливий вплив на фізичне самопочуття через напружений психічний стан;
  • непродумані або малоефективні дії для захисту від загрози;
  • афекти, які переважають над розумною поведінкою.

У такому стані люди охоплені страхом, часто спостерігається зниження здатності до критичного мислення та порушення звичного ритму життя.

Хто найбільш схильний до паніки – люди, у яких завищена тривожність. Якщо високий рівень тривоги супроводжує впродовж останнього періоду життя чи загалом. Якщо людина у стресі, втомі та виснаженості.

У такому стані складно фільтрувати інформацію, а відчуття безпеки порушене. Нудьга та відсутність інтересу до життя може теж бути родючим підґрунтям для паніки.

Що робити, щоб не піддатись паніці:

  • Вивчіть інформацію та конкретні факти про хворобу.

Варто дізнатись, яка природа вірусу, скільки людей загинуло, скільки вилікувалось. Більше того, вивчіть, які причини смерті у світі найпоширеніші.

Набагато більше шансів загинути у тій же автокатастрофі, ніж від коронавірусу. Окрім того, якщо ви зараз читаєте цей текст, то вже пережили як мінімум пандемію свинячого грипу у 2009 році.

  • Сфокусуйте увагу на тому, що в межах вашого впливу – турбота про власне здоров’я та гігієну, стосунки з рідними, самореалізація.

Тривога через вірус може бути певним способом втечі від реальності. Легше тривожитись через коронавірус, ніж через те, що наразі відбувається у власному житті, через проблеми у стосунках з собою, партнером, дітьми, батьками.

  • Звертайте увагу на те, що відбувається тут і зараз.

Нагадуйте собі, що ви у безпеці. Відчувайте своє тіло, температуру навколо, звуки, запахи, кольори, текстури. Запитуйте себе: Що саме я зараз відчуваю?

  • Фільтруйте інформацію.

Зараз дійсно багато новин про коронавірус, тому що це гучний інфопривід. Дивіться ширше, це не єдине, що відбувається у світі, і є багато інших хороших новин, про які так гучно не говорять, тому що вони не настільки хайпові.

Comments:
Only authorized users can leave comments.