29 січня Україна відзначає 106-у річницю пам’яті Героїв Крут

Тоді окрилені бажанням врятувати новостворену українську державу молоді студенти, кадети та нечисленні підрозділи напіврегулярного війська спромоглися зупинити наступ Червоної Армії генерала Муравйова на Київ. Не маючи бойового досвіду, а часом й уявлення про війну, вони мужньо тримали оборону наскільки це було можливо, завдавши противнику серйозних втрат.

Десятки юних воїнів віддали своє життя, а 27 були по-звірячому розстріляні більшовиками.
 
Подвиг оборонців Крут показав незламність українського духу й став символом, котрий надихнув й досі надихає тисячі людей продовжувати боротьбу з окупантом, що приходить зі Сходу. Одного дня ми обов’язкового його переможемо!

22 січня 1919 року у Києві було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

За часів радянського режиму День Соборності не відзначався і вважався "контрреволюційним святом". А усі офіційні згадки про нього знищувались.

Перше офіційне відзначення свята на державному рівні відбулося у 1939-му році в столиці Карпатської України – місті Хуст.

У сучасній Україні на державному рівні це свято вперше відзначили в 1999 році.

Символом свята – є "живий ланцюг": люди тримаються за руки, символічно об'єднуючи Україну й засвідчуючи її непоборність. Традиція зародилась у 1990-му році. Тоді між Києвом і Львовом вишукувалося близько трьох мільйонів громадян.

Сьогодні 80-ті роковини трагедії Бабиного Яру

29 вересня виповнюється 80 років, відколи у Бабиному Яру в Києві були вбиті перші жертви нацистської політики винищення – майже 34 тисячі київських євреїв.

Маховик смерті забрав упродовж 1941-1943 років життя близько 100 тисяч людей – євреїв, ромів, полонених червоноармійців, пацієнтів психіатричної лікарні, цивільних заручників, українських націоналістів і радянських партизанів, в’язнів Сирецького концтабору.

Бабин Яр – це всесвітньо відоме місце трагедії, що стала символом Голокосту, найбільший інтернаціональний цвинтар в Україні. Тут в роки фашистської окупації України було розстріляно понад 100 тисяч мирних радянських громадян, військовополонених, підпільників, партизанів, заручників, членів ОУН, психічнохворих та ін.

Фашистські карателі знищували тут за національною належністю євреїв і ромів – жінок, стариків і дітей, за ідеологічною – комуністів і комсомольців, а також тих, хто чимось не догодив владі «вищої раси».

Міжнародний день пам’яті Чорнобиля

День 26 квітня 1986 року знають по всій планеті як дату наймасштабнішої аварії, яку будь-коли спричиняв мирний атом. За наслідками Чорнобильській катастрофі немає рівних, вона оповила радіоактивним шлейфом значну частину планети та перетворила квітучу місцевість на зону відчуження. 

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЯ?

Станом на весну 1986 року четвертий енергоблок на Чорнобильській АЕС пропрацював уже більше двох років і на 25 квітня була запланована його зупинка для планового технічного обслуговування. Зазвичай такі ситуації на станції використовувалися для випробування обладнання, не став винятком і цей день. Цього разу мали визначити, наскільки вистачить енергії турбогенератора в режимі вибігу, тобто без подачі пари в турбіну.

ПОЧАТОК ЕКСПЕРИМЕНТУ

25 квітня о першій годині ночі оператори почали знижувати потужність реактора четвертого енергоблоку. О 13 годині 5 хвилин турбогенератор відімкнули від мережі, і він перейшов в режим енергозабезпечення власних потреб. Ще через годину реактор було від’єднано від системи аварійного охолодження. Проте надійшла заборона з Київобленерго щодо подальшого зниження потужності реактора, і тільки пізно ввечері, в 23 години 10 хвилин оператори отримали на це дозвіл. 

Потужність знизили до критично низьких показників і 26 квітня о першій годині ночі почався власне сам експеримент. За його планом були підключені всі циркуляційні насоси, які прокачують воду через реактор. Однак таке навантаження виявилося надмірним, пароутворення в реакторі знизилося і стрижні керування автоматично вивелися з активної зони.

ВТРАТА КОНТРОЛЮ НАД РЕАКТОРОМ

Побоюючись аварійної зупинки реактора, яка означала б зрив експерименту, оператори відключили систему аварійного вимкнення, яка спрацьовує при недопустимо низьких показниках рівня води та тиску пари. В результаті всі важелі впливу на процеси в реакторі було втрачено, але експеримент продовжили і за планом вимкнули одну з турбін. Циркуляційні насоси різко знизили потужність, потік води через реактор теж зменшився. В реакторі різко підвищилися пароутворення й потужність і автоматика почала вводити в зону активності керуючі стрижні. Але це не допомогло — потужність реактора лише зростала, тому оператори скористалися кнопкою аварійного захисту, завдяки чому стрижні мали опускатися максимально швидко. 

Проте тиск пари був надто високим і не дозволив стрижням опуститися до потрібної глибини. О 1 годині 23 хвилині активну зону реактора зруйнував тепловий вибух. Водяна пара потрапила в зону термоядерної реакції і через кілька секунд пролунав другий вибух, який розірвав всю конструкцію четвертого енергоблоку, зруйнував бетонну покрівлю, спричинив пожежу й значне забруднення довкілля радіоактивними речовинами.

Першим на гасіння палаючого енергоблоку прибув загін пожежників, який очолював лейтенант Володимир Правик. Загасити вогонь вдалося о п’ятій ранку, але майже всі перші ліквідатори катастрофи померли протягом найближчих днів і тижнів від величезної дози радіоактивного опромінення.

27 квітня уряд розпочав евакуацію населення Прип’яті. За добу було вивезено, за різними даними, від 44 до 47 тисяч осіб. Люди збиралися поспіхом, в надії незабаром повернутися додому. В той же час на аварійний реактор, всередині якого тривало горіння, з гвинтокрилів почали скидати пісок, глину, свинець та інші матеріали.

ПРИХОВАНА ПРАВДА

Радянський уряд повідомив громадянам про катастрофу 28 квітня, при цьому її справжні масштаби не оприлюднювалися. Закордонні ЗМІ активно інформували людей про небезпеку, а в цей час в столиці України за 100 кілометрів від Чорнобилю проходили першотравневі демонстрації. 2 травня в зв’язку з підвищенням рівня радіації почалася евакуація з населених пунктів 10-кілометрової зони, а через дві доби зону евакуації розширили до 30 кілометрів. Попри це, в телевізійних та радіозверненнях до народу високопосадовці стверджували, що рівень радіації постійно знижується і відповідає всім міжнародним нормам. Насправді ж радіаційні викиди науковці пізніше оцінили як такі, що відповідають приблизно чотирьом сотням Хіросім.

В кінці травня аварійну зону почали обробляти з гвинтокрилів спеціальною речовиною-сорбентом, а також розсіювати за допомогою авіації дощові хмари над Прип’яттю. В Чорнобиль з усієї країни для ліквідації наслідків аварії відряджалися спеціалісти, робітники та військові частини. Станом на  грудень 1986 року четвертий енергоблок було поховано під об’єктом «Укриття», який являв собою бетонний саркофаг.

В результаті Чорнобильської катастрофи радіаційне забруднення зачепило близько 200 тисяч км². Найбільшого впливу зазнали Житомирська й Київська області,   прилеглі території Білорусі та Росії, а навколо самої ЧАЕС відділено зону відчуження радіусом 30 кілометрів. Вплив катастрофи на людське здоров’я досліджується досі, проте в науковців немає єдиної думки з цього приводу — хтось вважає, що з радіацією слід пов’язувати хвороби тільки безпосередніх учасників ліквідації та мешканців забруднених територій, інші наполягають, що наслідки аварії будуть позначатися на здоров’ї не лише сучасних, а й наступних поколінь українців.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЯ В ІСТОРІЇ

• 1986    14 травня

  Генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим вперше здійснено телезвернення до народу щодо Чорнобильської аварії.

• 1988     25-29 серпня

  Міжнародна агенція з атомної енергії на своїй конференції визначає причинами аварії на ЧАЕС конструктивні недоліки реактора, порушення регламенту робіт та людський фактор.

• 1990

  26 квітня проголошено Днем Чорнобильської трагедії в Українській РСР.

• 2006

  ВООЗ оприлюднено матеріали досліджень під назвою «Чорнобиль: істинні масштаби аварії». Згідно з ними, загальна кількість втрачених людських життів внаслідок катастрофи становила 4 тисячі.

• 2009

  За ініціативою ООН відкрився інтернет-сайт під назвою «Міжнародна науково-інформаційна мережа з питань Чорнобилю».

• 2016    8 грудня

  26 квітня проголошено ООН Міжнародним днем пам’яті Чорнобиля.

ЧАСТІ ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ ПРО МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЧОРНОБИЛЯ

Хто першим за межами СРСР дізнався про Чорнобильську аварію?

На атомній електростанції Forsmarks у Швеції система безпеки почала подавати відповідні сигнали, тому саме її працівники першими дізналися про підвищення радіаційного фону. Було припущено, що викид відбувся в Чорнобилі, проте тільки після того, як Швеція зібралася подавати офіційний запит в Міжнародну агенцію з атомної енергії, СРСР був змушений повідомити про аварію.

Наскільки безпечним на сьогодні є місто Прип’ять?

З 1995 року в Прип’яті почали проводити екскурсії для туристів, відтоді їх кількість лише зростає. Експерти запевняють, що це місто щодо радіації є безпечним, якщо дотримуватися правил — не виходити за межі туристичних маршрутів та не намагатися потрапити всередину захисної споруди реактора.

Коли відбудеться остаточний розпад всіх радіоактивних елементів на території Чорнобильської АЕС?

Науковці визначили, що цей момент настане через 24,5 тисячі років після катастрофи, тобто в 26486 році.  Щоправда, це стосується лише 5-кілометрового радіусу території навколо реактора.

Як вплинула радіація на тваринний світ в зоні відчуження?

Попри розповсюджені міфи про тварин-мутантів, фауна в Чорнобилі відновилася — стало більше як видів, так і кількості тварин, адже антропогенний вплив на цій території мінімальний і вона перетворилася фактично в заповідну зону.

Скільки людей зараз живуть в зоні відчуження?

Попри заборону влади, деякі люди уникали евакуації або невдовзі повернулися жити на закриту територію. Точних даних не існує, але кількасот людей зараз живуть на території зони відчуження. Здебільшого це люди похилого віку.

ЧОМУ ВАЖЛИВА ЦЯ ПОДІЯ? 

Цей день не тільки нагадує нам історію катастрофи, яка відбулася 35 років тому, але й викликає бажання схилити голову перед пам’яттю про людей, які не зупинилися перед смертельною небезпекою, щоб подолати спільну біду. Герої тієї битви — пожежники, військовослужбовці, інженери, лікарі, рядові робітники, які зробили все можливе для того, щоб максимально запобігти ще більшим негативним наслідкам. Також ми згадуємо про тисячі людей, які вимушено покинули свої оселі, бо вони разом з полями, лісами та річками, засипаними радіоактивним попелом, стали непридатними для життя. 

Останнім часом все більше країн відмовляються від використання атомної енергетики. Проте в сьогоднішній ситуації при безаварійній роботі АЕС є набагато безпечнішими для довкілля, ніж теплові або гідроелектростанції — вони не забруднюють повітря продуктами згоряння палива та не шкодять водоймам. Головне — пам’ятати про досвід Чорнобиля, тобто ставитися до таких об’єктів дуже серйозно, мати високопрофесійний персонал та чіткі інструкції дій у подібних екстремальних ситуаціях.

Міжнародний день боротьби з депресією

ЩО ЦЕ ЗА ПОДІЯ?

Щороку, 24 березня у всьому світі відзначається Міжнародний день боротьби з депресією. Засновники цього свята ставили за мету привернути увагу світової спільноти до проблем такого душевного захворювання як депресія.

В цей день добровольці проводять просвітницькі заходи, аби наголосити на основних проблемах, з якими стикаються люди, що страждають на депресію, та на шляхах їх розв’язання. 

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ДЕПРЕСІЄЮ?

ЩО ТАКЕ ДЕПРЕСІЯ?

Деперсія – це психологічний розлад, який характеризується тривалим (понад 2 тижні) пригніченим станом, втратою інтересу до повсякденних справ та справ, які раніше виконувались із задоволенням. Від цієї хвороби не застрахована жодна людина, проте жінки страждають на неї частіше, аніж чоловіки. 

Багатьох людей цікавить відповідь на питання: чому виникає депресія? Проте визначити одну конкретну причину цього захворювання неможливо. Адже воно є наслідком складних переплетень фізичних, психологічних та соціальних факторів.

Дуже часто передумовою розвитку депресії можуть стати критичні події у житті, такі як втрата близькою людини, стресова ситуація, травмована психіка. Своєю чергою депресія призводить до погіршення стресостійкості, нормального функціонування та ще більше погіршує життєву ситуацію, що ще більше посилює депресивний стан хворого. Таким чином людина попадає до замкнутого кола, вибратися з якого самостійно неможливо. 

До симптомів депресії можна віднести пригнічені почуття, відсутність щастя та радості, пониження фізичних можливостей, зменшення енергії, відчуття тривоги, порушення сну, погіршення концентрації уваги, проблеми з самооцінкою, почуття відчаю, суїцидальне мислення. Депресія має різні ступені розвитку: легка, середня та важка. Дуже важливо виявити депресивний стан на початкових стадіях, оскільки тоді видужати набагато легше.

СТАТИСТИКА

Про те, що депресія – проблема глобальна, а не рідкісне захворювання, свідчать досить невтішні статистичні дані. Це ще більше посилює важливість Міжнародного дня боротьби з депресією, покликаний звернути увагу кожного на те, що депресією не можна нехтувати, що цей недуг потребує серйозного лікування.

Останні оцінки ВООЗ свідкують про те, що близько 350 000 000 людей на нашій планеті страждають від депресивних розладів. У 2005 році цей показник складав близько 240 000 000. 

За глобальними оцінками стану здоров’я мешканців планети рівень захворюваності депресивними станами у середньому складає 5% від загальної кількості населення нашої землі.

Через те, що проблемі не приділяється гідної уваги, хворі з психічними розладами не відчувають необхідної підтримки, бояться неприйняття суспільством, тому не звертаються до фахівців за медичною допомогою. В результаті, людина не тільки не повертається до нормального життя, але ще більше погіршує своє становище.

• Депресія – є другою причиною смертності після ДТП. Особливо це стосується молодих людей у віці від 17 до 25 років.

Відповідно до статистики депресією страждають більше чоловіки, аніж жінки. Так, серед загальної кількості хворих близько 70% – чоловіки та 30% – жінки.

ЯК ПОБОРОТИ ДЕПРЕСІЮ?

Депресія ніколи не пройде сама, якщо нею не займатися та не лікувати це захворювання. Поряд із сеансами психотерапії та медикаментозним лікуванням, яке призначається відповідним медичним фахівцем, необхідно активно займатися собою. Декілька цінних порад допоможуть скоріше впоратися з проблемою.

• Перемикання уваги на інші об’єкти. Під час депресії людину відвідують неприємні нав’язливі думки. Щоб не прокручувати в розумі думки, які посилюють депресивний стан, необхідно почати думати про якийсь конкретний предмет. Оцініть його фактуру, визначте колір, подумайте, що він може нагадувати. Об’єктом перемикання уваги може бути будь-який матеріальний предмет: камінець, ваза, квітка, стіл тощо. Після того, як ви почнете концентрувати свою увагу на тому, що споглядаєте, гнітючі думки відступлять.
• Фізичні навантаження. Під час зайняття спортом чи виконання роботи, що вимагає значних фізичних зусиль, в організмі виділяються гормони щастя – ендорфіни. Саме їх нестача може призводити до депресії. 
• Сеанси арттерапії. Творчість допомагає впоратись з депресивним станом. Водночас важливий як результат, так і сам процес. Творча діяльність має заспокійливу дію, а результат позитивно впливає на самооцінку.
• Відкритість. Не можна тримати в собі емоції. Поради на кшталт «беріть себе в руки» не тільки не допоможуть, але ще більше посилять депресію. Якщо є бажання поплакати, необхідно виплакатися.
• Ведення щоденника радісних подій. Записуючи приємні та радісні моменти з життя у щоденник, людина починає шукати того, що приносить їй радість.

Всесвітній день поезії

ЩО ЦЕ ЗА СВЯТО?

Поезія є не просто частиною загальносвітової культури, а й одним з геніальних досягнень людства. Особлива енергетика поезії здатна вести за собою, надихати та об’єднувати.

Всього кілька поетичних рядків дивним чином можуть передати романтичні почуття та філософські роздуми, радість життя та біль втрат. І байдуже, якою мовою написані талановиті вірші — почуття й емоції, які вони виражають, не знають кордонів.

З метою пропагування мистецтва поезії серед населення, підтримки мовного різноманіття за допомогою віршів та сприяння дрібним видавництвам ЮНЕСКО встановила Всесвітній день поезії, який відзначається щорічно 21 березня.

ЯК ВИНИКЛА ІДЕЯ ВІДЗНАЧАТИ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ?

Коли люди почали складати поетичні твори, точно невідомо, але зрозуміло, що в тій чи іншій формі поезія існує багато тисячоліть. Найдавнішим документальним підтвердженням  цього є записаний клинописом на глиняних табличках «Епос про Гільгамеша». Створено його в Древній Месопотамії, приблизно в XVIII – XVII столітті до нашої ери.

Іншими прикладами найдавнішої поезії є епічні поеми Індії — «Махабхарата» та «Рамаяна». Обидва твори є справжніми енциклопедіями індійської культури, філософії, релігії та звичаїв. В них збереглися безцінні відомості про особливості епохи, яка не залишила про себе інших літературних свідчень.

Давньогрецький поет Гомер прославив себе поемами «Іліада» та «Одіссея». В «Іліаді» розповідається про події Троянської війни, а в «Одіссеї» описуються подорожі та пригоди героя на ім’я Одіссей. В поетичній культурі античної Греції існувало більше тридцяти поетичних жанрів — оди, байки, лірика та інші. Поезію дуже шанували, навіть три з дев’яти давньогрецьких Муз відповідали за певні її жанри: Калліопа — за епічні вірші, Ерато — за любовну лірику, Полігімнія — за священні гімни.

В Римі одним з найвидатніших поетів був Вергілій, «Енеїда» якого вважається національним епосом Древнього Риму. Найвідомішим поетом-ліриком Риму був Горацій, а події давніх міфів відобразив у своїй поемі  «Метаморфози» поет Овідій. 

Важливою віхою в історії поезії стали сонети. Традиційно сонети писали п’ятистопним ямбом, а найвідомішими їх авторами вважають Петрарку та Шекспіра. Сонети Петрарки, який жив у XIV столітті, є зразком піднесеної любовної лірики. Вони оспівують  одну жінку — Лауру, яку поет бачив всього один раз у житті. Сонети Шекспіра, написані в кінці XVI – на початку XVII століть,  мають ширшу тематику —  крім кохання, в них є теми дружби, моральних протиріч, суспільних звичаїв.

ЕПОХА «ЗОЛОТИЙ ВІК»

На території Російської імперії становлення «книжкової» поезії відбувалося в XVII столітті — раніше це була в основному народна творчість. Наприклад, в Україні був поширений особливий національний поетичний жанр — думи, тобто епічні та ліричні поеми, які речитативом виконувалися під акомпанемент бандури чи кобзи.

Але справді визначним для поезії в Російській імперії стало XIX століття — час Пушкіна, Лермонтова, Тютчева, Фета та багатьох інших геніальних майстрів слова. «Золотий вік» — так називають цю епоху в російській поезії. Тоді було створено безліч геніальних поетичних творів — від віршів та поем до віршованих романів, а провідні поети стали духовними лідерами та виразниками народних сподівань. 

ПОЕЗІЯ УКРАЇНИ

Для українців таким духовним лідером став Тарас Шевченко. Народжений в кріпацтві, він мав видатний художній та поетичний таланти, а за революційний настрій своїх віршів пережив десятирічне заслання.  Попри коротке життя, український геній залишив багато видатних поем, балад, повістей та збірку «Кобзар». Нарівні з Пушкіним, Шевченко є поетом всесвітнього масштабу — його вірші перекладено на більшість світових мов, і навіть за межами України поету встановлено чимало пам’ятників.

В кінці XIX – на початку XX століття виникли нові поетичні течії — символізм, футуризм, акмеїзм, імажинізм. Представниками цих течій є відомі поети — французи Рембо, Верлен, Бодлер; росіяни Бальмонт, Блок, Брюсов, Гумільов, Мандельштам, Ахматова, Єсенін та багато інших. Україна в цей час збагачується творами класиків національної поезії — Івана Франка та Лесі Українки.

Перша половина XX століття подарувала Україні творчість Максима Рильського, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Андрія Малишка. Попри жорсткі рамки державної цензури цим поетам вдавалося писати вірші, які не втрачають актуальності досі. 

1960-ті роки отримали назву «епохи шістдесятників» — молодих натхненних людей, зокрема, поетів, які вкладали в свої вірші передову громадянську та національну позицію. Творчість поетів-українців тієї доби — Василя Стуса, Василя Симоненка, Дмитра Павличка, Ліни Костенко багато в чому залишається актуальною і зараз. Російські шістдесятники — Андрій Вознесенський, Євгеній Євтушенко, Белла Ахмадуліна, Булат Окуджава, Володимир Висоцький в той час збирали величезні аудиторії слухачів. Їхні збірки миттєво розкуповувалися, а вони самі стали символом вільнодумства та демократичних змін в суспільстві.

Сьогоденна українська поезія, заснована на вікових традиціях, водночас стала більш глобалізованою.  Поети, які належать до різних поколінь, приділяють багато уваги не тільки національним, а й  загальнолюдським проблемам. Серед найвідоміших сучасних українських поетів —  Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Андрій Любка. 

З найдавніших часів і донині поезія залишається  живим видом мистецтва, який постійно розвивається, але суть її залишається незмінною — прагненням до відтворення найглибших та найважливіших людських почуттів. 

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ В ІСТОРІЇ

• 850 до н. е.

  Приблизно в цей період Гомером були написані поеми «Іліада» та «Одіссея».

• 1595

  Уільям Шекспір написав трагедію «Ромео і Джульєтта».

• 1833

  Вийшло перше видання роману у віршах «Євгеній Онєгін» Олександра Пушкіна.

• 1840

  Видано збірку віршів Тараса Шевченка «Кобзар».

• 1999

  В Парижі, на 30-й сесії ЮНЕСКО, було проголошено про встановлення 21 березня Всесвітнього дня поезії.

ЧАСТІ ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ ПРО ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ

Твори якого поета користуються найбільшою популярністю в світі?

За обсягом продажів лідирує Уільям Шекспір — в світі продано близько 4 мільярдів  книг з його поезією. Спадок поета складають 40 п’єс, 150 сонетів та кілька панегіриків. П’єси Шекспіра переведені на більшість мов та ставляться частіше, ніж п’єси будь-якого іншого автора.

Який з відомих поетичних творів є найбільшим?

Індійська Махабхарата вважається найбільшим за обсягом літературних творів світу — складається з 18 книг, які містять 1,8 мільйона слів.

Чи обов’язково вірші мають бути римованими?

Існують вірші без рими — так звані білі вірші, саме таку форму мала вся антична поезія. Але білі вірші все одно мають певний віршовий розмір, тобто ритм. Інший вид віршів без рими — верлібр, або вільні вірші. Для них характерна відсутність як рими, так і ритму, завдяки цьому поет має більше свободи у виборі слів. 

Наскільки відрізняється словниковий запас поетів від словникового запасу звичайної людини?

Для повноцінного спілкування середньостатистична людина використовує 8000 слів. Для порівняння — в поезії Пушкіна використано 22 000 різних слів, у Лермонтова — 15 000.

Чому символом поезії є крилатий кінь Пегас?

Символом поетичного натхнення Пегас став ще в III столітті до нашої ери. За давнім грецьким міфом, крилатий кінь доставляв громи й блискавки богу Зевсу на гору Олімп. Пролітаючи над горою Гелікон, де жили Музи — покровительки мистецтв, Пегас вдарив по землі копитом. В тому місці з’явилося джерело, з якого стали черпати натхнення поети. 

ЯК ВІДЗНАЧАТИ ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ?

В Україні Всесвітній день поезії почали відзначати з 2004 року. Цього дня вшановують поетів, організовують поетичні концерти, в літературних музеях та бібліотеках проходять тематичні лекції, презентуються новинки сучасної поезії. Засоби масової інформації публікують вірші та матеріали про життя відомих поетів.

Найпростіший спосіб відзначити Всесвітній день поезії — взяти з книжкової полиці збірку улюбленого поета та ще раз насолодитися прекрасною творчістю. Також це привід поповнити свою поетичну бібліотеку новою книгою, і не забути придбати книгу з віршами для дітей. 

За можливості та бажання можна відвідати вечір поезії  чи взяти участь у поетичному флешмобі. Нічого не завадить і влаштувати вечір поезії вдома, або просто послухати аудіокнигу з проникливими віршами. А якщо давно бентежить думка про написання власних віршів — 21 березня саме час здійснити цей задум. Що з того вийде — неважливо, адже головне у поезії — самовираження. До речі, в цей день можна знайти майстер-класи з написання віршів, в тому числі онлайн.

А ще у Всесвітній день поезії треба обов’язково привітати тих своїх знайомих, які пишуть вірші. Особливо це привітання буде важливим для поетів-початківців.

ЧОМУ МИ ЛЮБИМО ЦЕЙ ДЕНЬ? 

Ми чуємо поезію з перших днів свого життя. Спочатку мамині колискові, потім кумедні дитячі віршики, які допомагають вчити нові слова. Шкільна програма знайомить нас з видатними творами поетів-класиків, а в юнацькому віці дехто й сам намагається писати вірші. Та з плином часу ми зазвичай обмежуємо свої літературні інтереси прозою — науково-популярними книгами, фантастичними та любовними романами, і обходимо увагою жанр поезії. Проте цей жанр є дуже важливим для особистісного розвитку.

Поезія — це майже окрема мова, дуже чуттєва й мелодійна. Вона завжди коректна, і навіть найгрубіша тема, виражена у віршах, стає демократичною та лояльною. Після читання талановитих віршів  неможливими здаються хамство чи лайка, хочеться спілкуватися з людьми на більш делікатному рівні. 

Поезія дозволяє краще розуміти інших людей, адже ми ніби зазираємо в душу поета. Які б почуття не володіли людиною в певний момент — завжди знайдеться вірш, який неймовірно точно передасть саме цей стан душі. Тому інколи можна краще зрозуміти й себе — бурхливі емоції та думки в поезії завжди виражаються в потрібних словах.

Невеликі поетичні збірки — вихід в тому разі, коли на читання майже зовсім немає часу. Читання віршів не потребує таких часових затрат, як, скажімо, роману. До того ж, на відміну від прози, поезія є більш «концентрованим» жанром щодо передачі думок та почуттів, тому вчить в розмаїтті життєвої інформації знаходити саму суть.

Поезія збільшує бажання творити, значно розширює світогляд, збагачує мову новими словами, надихає на цікаві ідеї. А вивчати поезію напам’ять корисно не тільки дітям, а й дорослим, і особливо — людям похилого віку. Це заняття, крім тренування пам’яті, здатне запобігти процесам старіння мозку. 

Притчі про материнську любов:

Серце матері
Один молодий чоловік полюбив дуже красиву дівчину. Але дівчина була горда, пихата і жорстока. Він часто просив стати його дружиною, але вона тільки сміялася над ним. Не витримавши, хлопець вигукнув: 
— Все зроблю, що попросиш, аби ти була зі мною!
І тоді горда красуня сказала: 
— Принеси мені серце твоєї матері на доказ своєї любові до мене. 
Не замислюючись, нещасний кинувся бігти додому, вбив матір, вийняв її серце і побіг назад. Раптом він спіткнувся і впав. І тут серце матері дбайливо запитує:
— Синочку, ти не забився? Тобі боляче, синку ?

Любов матері 

Одного разу до мами прийшли її діти, сперечаючись між собою і доводячи свою правоту один одному, з питанням - кого вона любить більше за все на світі?..
Мати, мовчки , взяла свічку, запалила її і почала говорити. 
— Ось свічка — це я! Її вогонь — моя любов! 
Потім вона взяла ще одну свічку і запалила її від своєї. 
— Це мій первісток, я дала йому свого вогню, свою любов! Хіба від того, що я дала — вогонь, моєї свічки став меншим? Вогонь моєї свічки залишився таким самим… 
І так вона запалила стільки ж свічок — скільки у неї було діток... і вогонь її свічки залишався таким же великим і теплим...

Дорога робота

Полетів одного разу ангел подивитися, як люди трудяться.

Побачив він важку працю селянина. В один рік селянин отримав багатий урожай, а інший рік видався неврожайним.
 
Побачив ангел художника, який багато років працював над картиною, але бідував.

Побачив багатія, який зібрав багатство, а потім розорився.

— Багато людей наполегливо працюють, — розповів ангел, повернувшись на небо, - але рідко їх робота оплачується гідно.

— Є на Землі робота, яка оплачується гідно, — відповів старший ангел. — Це робота матері.

— Матері трудяться вдень і вночі, але я жодного разу не побачив, щоб їм платили! - вигукнув молодий ангел.

— Робота матері — найбільш високооплачувана, тому що за неї платять любов'ю, — пояснив старший ангел.

                                   

З днем народження, Кобзарю!
9 березня - день народження найбільш відомого
українця у світі –Тараса Григоровича Шевченка. 

Борітеся — поборете!
Вам Бог помагає! 
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

– Тарас Григорович Шевченко

Здається, "Кобзар" таки варто іноді  відкривати, еге ж?) А ті, хто все-таки відкриває - процитуйте улюблений вірш у коментарях...

150 років від дня народження Лесі Українки

                                                         

                                                     

Лариса Петрівна Косач (літературний псевдонім — Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 року у Новограді-Волинському. Мати її — письменниця Олена Пчілка, батько — юрист. Батьки багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи. Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: Михайло Драгоманов (її дядько по матері), М. Старицький, М. Лисенко. Все це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу. В дев’ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. У 1884 році у Львові в журналі «Зоря» було опубліковано два вірші («Конвалія» і «Сафо»), під якими вперше з’явилось ім’я —

Леся Українка.

Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Взимку Косачі жили в Луцьку, а літом — у селі Колодяжне. В юнацькі роки Леся починає хворіти на туберкульоз, з яким вона боролась усе життя. Хвороба спричинила до того, що дівчинка не ходила до школи, однак завдяки матері, а також М.   Драгоманову, який мав великий вплив на духовний розвиток Лесі Українки, вона дістала глибоку і різнобічну освіту. Письменниця знала більше десяти мов, вітчизняну і світову літературу, історію, філософію. Так, наприклад, у 19 років вона написала для своєї сестри підручник «Стародавня історія східних народів».

У 1879 році було заарештовано і вислано до Сибіру тітку Лесі Олену Косач, яка належала до київського гуртка «бунтарів», там же, в Карійській тюрмі, загинула мати її найближчої товаришки — Марія Ковалевська. Враження тих літ виявилися такими сильними й пам’ятними, що пізніше ожили у віршах «Віче», «Мати-невільниця», «Забуті слова», «Епілог».

На початку 1893 року у Львові виходить перша збірка поезій Лесі Українки — «На крилах пісень». Серед вміщених у збірці творів виділяється вірш «Contra spem spero», що сприймається як кредо молодої письменниці, декларація її незнищенного оптимізму. Та особливо гостро, як заклик і гасло, прозвучали у тогочасній суспільній атмосфері «Досвітні огні».

Початок роботи Лесі Українки над прозовими жанрами пов’язаний з діяльністю гуртка київської літературної молоді «Плеяда». Тут готували видання для народу з історії, географії, перекладали твори російських та зарубіжних письменників; гуртківці писали і власні твори, які оцінювались на конкурсах. Так були написані і деякі оповідання Лесі Українки.

У 1894 – 1895 роках Леся Українка перебувала в Болгарії у Драгоманова. У Болгарії була написана переважна частина циклу політичної лірики «Невільничі пісні». Нове явище в її творчості — сатира, спрямована проти українського буржуазного націоналізму та клерикалізму.

З 1893 року вона перебуває під таємним наглядом, підтримує тісні зв’язки з особами, які були на засланні.

1899 року у Львові виходить друга збірка поезій — «Думи і мрії». Ця збірка засвідчила безсумнівний злет творчості молодої поетеси.

Пише статті для російського журналу “Жизнь”.

Після смерті її близького друга С.   Мержинського, в одну з найстрашніших ночей у стані невимовної туги створила вона драматичну поему «Одержима» (1901 р.). Пережита особиста драма позначилась на загостренні хвороби легень, і Леся Українка їде на Буковину, далі — Гуцульщину рятувати підірване здоров’я.

Міцніють зв’язки Лесі Українки з соціал-демократичним рухом. З групою товаришів вона займається розповсюдженням соціалістичної і марксистської літератури, перекладом праць теоретиків соціалізму, виданням цих творів за кордоном і транспортуванням у Росію.

Феномен таланту Лесі Українки полягав у тому, що вона одночасно плідно працювала в різних літературних жанрах.

Особливе місце у творчій біографії Лесі Українки займає фольклор. Починаючи з дитячих вражень (поема в народному дусі «Русалка») і кінчаючи останньою казкою «Про велета», він органічно входить у поетичний світ письменниці.

Через хворобу Лесі Українці доводилось багато їздити по світу. Вона лікувалася в Криму і на Кавказі, у Німеччині і Швейцарії, в Італії та Єгипті. І хоча чужина завжди викликала в неї тугу за рідним краєм, але й збагачувала новими враженнями, знанням життя інших народів, зміцнювала й поглиблювала інтернаціональні мотиви її творчості. Так, у циклі «Весна в Єгипті» (1910 р.), Леся Українка знайомить українського читача з цим краєм, його природою, людьми.

У 1904 році в Києві вийшло ще одне видання поетичних творів Лесі Українки (вибране) під заголовком «На крилах пісень».

1905 рік не був несподіваним для Лесі Українки. Драматичні поеми «Осіння казка» і «В катакомбах», датовані 1905 роком, були безпосереднім відгуком на революційні події.

Після поразки революції Леся Українка звертається до соціальної і політичної сатири, співробітничає в журналі «Шершень».

В останнє десятиліття у творчості Лесі Українки переважає драматургія. За порівняно короткий час було написано понад двадцять драматичних творів, які відкрили нову сторінку в історії театральної культури.

Визначним досягненням драматургії Лесі Українки є її «Камінний господар». Це одна з найцікавіших версій легенди про Дон Жуана, до образу якого зверталося багато великих художників. Звернення до образу Дон Жуана мало і конкретні причини.

Останні роки Леся Українка жила в Грузії та Єгипті. Невблаганно прогресувала хвороба. Перемагаючи тяжкі страждання, вона знаходила силу працювати. На Кавказі вона все частіше згадувала волинське дитинство, перед нею поставали картини задумливої поліської краси. Так виникла «Лісова пісня», яка була написана за кілька днів тяжкохворою поетесою. 

Леся Українка померла 1 серпня 1913 року в грузинському містечку Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.

                                                                

120 років від дня народження Валер’яна Петровича Підмогильного

                                                     

                                                         

Валер’ян Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 р. в с. Чаплі під Катеринославом (нині околиця м. Дніпро) в селянській родині. 1910 р. Валер’ян після закінчення початкової церко­вно-парафіяльної сільської школи вступив до Катеринославського реального училища, яке закін­чив у червні 1918 р. Восени того ж року вступив до Катеринославського університету. 1919 р. він залишив навчання і працював учителем у Павлограді та Катеринославі. 1922 р. письменник переїхав до Києва. З 1923 р. В. Підмогильний працював редактором вида­вництва «Книгоспілка», пізніше — редактором журналу «Життя і революція», був одним із засно­вників літературної групи «Ланка» (з 1926 р. — МАРС (Майстерня революційного слова), до якої входили київські письменники-попутники (тобто письменники, котрі не пропагували у творах ко­муністичну ідеологію, але й не виступали проти). 1929  р. В. Підмогильний переїхав до Харкова, де працював консультантом з іноземної літера­тури в кооперативному видавництві «Рух». 8 грудня 1934 р. письменник був заарештований і засуджений на десять років ув’язнення в концентраційному таборі на Соловецьких островах. З листопада 1937 р., до двадцятилітнього юві­лею Жовтневої революції, згідно з постановою Особливої трійки УНКВД Ленінградської області, В. Підмогильний був розстріляний в урочищі Сандормох у Карелії. Перші оповідання В. Підмогильний почав писати, ще навчаючись у реальному училищі. 1920 р. вийшла збірка, яка мала назву «Твори. Том І». 1921 р. друкуються оповідання «В епідеміч­ному бараці», повість «Остап Шаптала». 1922 р. в еміграційному журналі «Нова Україна», який видавав В. Винниченко, був надруко­ваний цикл оповідань «Повстанці» та оповідання «Іван Босий». 1924 р. вийшла книжка оповідань «Військовий літун», 1925 р. — повість «Третя революція». 1930  р. на сторінках журналу «Життя і революція» було надруковано роман «Невеличка дра­ма», який брутально засудили критики. В останні роки життя письменник зміг видати новелу «З життя будинку»; незавершена «Повість без назви» була надрукована лише 1988 р. В. Підмогиль­ний багато перекладав, зокрема твори Вольтера, Д. Дідро, О. де Бальзака, Анатоля Франса, Ті де Мо­пассана, Г. Флобера та ін. Активно займався письменник і проблемами функціонування української мови, уклавши разом з Є. Плужником словник «Фразеологія ділової мови», який видали 1926 та 1927 рр. Прозу В. Підмогильного можна назвати інтелектуально-психологічною. Світогляд письмен­ника сформований під впливом зарубіжної класичної літератури XX ст. та найяскравіших предста­вників західноєвропейської філософії поч. XX ст.: 3. Фройда, Ф. Ніцше, А. Шопенгауера. З-поміж попередників В. Підмогильного слід згадати найкращих представників української оповідної про­зи: М. Коцюбинського, В. Винниченка, В. Стефаника. Як і його попередників, письменника ціка­вила насамперед людина у проявах людського, її внутрішній та емоційно-духовний світ.

                                          

 29 січня

Україна вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів більшовицький наступ на Київ було зупинено на чотири дні, що дало змогу укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Цим документом Україна визнавалась самостійною державою з західним кордоном, що існував між Австро-Угорщиною й Росією до 1914 року. Холмщина і Підляшшя відходили до України. Водночас Договір передбачав встановлення дипломатичних відносин між деякими країнами, повернення військовополонених, обмін цивільних інтернованих, відмову від будь-яких анексій і контрибуцій, негайне відновлення економічних контактів і взаємного обміну товарами.

Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила в УНР і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

27 січня — День пам’яті жертв Голокосту

Сьогодні вся планета сумує за загиблими та шанує живих, згадуючи про жертви Голокосту. Цей день проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав у пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни. Це нагадування про всесвітню трагедію, про масове вбивство євреїв у всіх європейських державах.

Уперше в усьому світі Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відзначили у 2006 році. Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році, хоч і була однією з шести країн-ініціаторів ухвалення документа ООН . Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенцима.

Довідково. Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост — систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

Окупувавши Україну, нацисти знищили близько мільйона євреїв, серед яких були десятки тисяч дітей.

У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту у багатьох країнах світу відбуваються меморіальні, поминальні заходи. Світова спільнота не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля щодо окремої групи людей.

Книжкова витавка-реквієм у шкільній бібліотеці Долинського ліцею "Інтелект"

"А сіра хмара того мору над нами низько ще летить" 

130 років від дня народження Павла Григоровича Тичини